АНЕКДОТИ №76

Дружина повернулася з відря­дження і кричить iз порога:
— Що, паразит, знову баб водив?
— Ну не баб, а лише одну. Ти ж сама сказала перед від’їздом: «Тільки спробуй!»

**

Чоловік продає собаку. Покупець­ запитує:

— Вiн здоровий?

— Здоровий!

— Розумний?

— Розумний!

— Вірний?

— Вірний, вже вп’яте продаю.

* * *

Розмовляють сусіди:

— Вчора всю ніч у вас світилися вікна. Гостi були?

—  Ні. 3автра дружина повертається з санаторію, і в неї може виникнути питання, чому так мало накрутив електролічильник.

* * *

— Свідок, ви повинні говорити правду, тільки правду і нічого, крім правди.

— Так, пане суддя.

— Що в такому випадку ви можете сказати по справi?

— А що можна сказати при таких обмеженнях?

**

Петя зробив собі татуювання потайки від батьків. Тепер він учиться на самі п’ятірки. Інакше батько візьме ремінь і буде сильно здивований

**

Приходить додому чоловік п’яний. Дружина на кухні миє посуд.

Чоловiк кулаком по столу як грюкне:

— Хто в домі господар?

Дружина сковорідкою по голові бац. Вирубився. Лежить на підлозі.

Заходить сусідка:

— А що це в тебе чоловiк посеред кухні лежить?

— Господар! Де хоче, там і лежить.

* * *

— У кого товар дешевший — у виробника чи дилера?

— У сторожа.

* * *

Дідусь виграв мільйон у лотерею. Журналісти просять його поділитися відчуттями.

— Ну, що я можу сказати... Я радий, що в мене тепер з’явилася велика і любляча сім’я.

 


Повернутися
10.07.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.