ІЗ САПКОЮ – НА МАРС?

Голландським ученим вдалося виростити перший врожай овочів на ґрунті, що ідентичний марсіанському. Цей експеримент показав, що на червоній планеті цілком реально хазяйнувати. Тоді вимирання від голоду людству не загрожуватиме. Звісно, до копання картоплі зі скафандром на голові ще далеченько, але початок уже покладений. Наразі були вирощені помідори, зелений горошок і ще десять сільськогосподарських культур. Урожай на «марсіанському» ґрунті та на звичайному майже не відрізнявся. Навіть на сусідських городах бувають різні результати, що вже казати про різні планети!

Отже, перші харчі вже виросли – невже скоро на Марс літатимуть бабусі із саджанцями та сапками? Звісно, ні. Досліди лише теоретичні, та й інші умови – температура, вологість, освітлення – не були враховані. До того ж, поки що неясно, чи придатні овочі з Марсу для споживання.

– Марсіанський ґрунт містить важкі метали, такі як свинець, ртуть і миш’як, а також багато заліза, – пояснює автор дослідження Вейгер Вамелінк з Вагенінгенського університету. – Ці компоненти можуть зробити врожай отруйним.

Цікаво, що аналогічні досліди з імітатором місячного ґрунту не такі успішні: врожай був удвічі менший.


Повернутися
10.07.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...