ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНА… «ПОМСТА СТАЛІНА»?

Наприкінці червня — на початку липня українців підстерігає особлива «квітуча небезпека». Височезні рослини з суцвіттями парасолькою, зазвичай, ростуть обабіч доріг, борщівники можна зустріти навіть у деяких парках. Рослини-гіганти з лапатим листям ваблять своєю масштабною красою. Однак контакт із ними може загрожувати болісними опіками.

 У період вiд початку липня рослини-гіганти, або ще Геракліум, котрі виростають до 2 м, а буває, що й до 5 м у висоту, вступають в активну фазу цвітіння, накопичуючи в стеблах, листі та квітках сік iз токсином — фуранокумарин. Потрапляючи на шкіру, ця речовина в рази підвищує її чутливість до сонячних променів. І коли ультрафіолет контактує з ураженою ділянкою шкіри, та буквально підсмажується — з’являються моторошні болючі пухирі, як при опіках 2-го і навіть 3-го ступеня.

 «Якщо тілесний контакт усе ж відбувся — негайно і добре промийте шкіру водою з милом і заховайте від сонця. Не менш ніж на дві доби, — радить відомий дерматолог Ольга Богомолець. — Можете ще змастити шкіру протиопіковим кремом. Далі чекайте на появу пухирців, які лікуйте так само, як опіки». Якщо пухирці дуже болючі й напружені, їх можна трохи проколоти, щоб випустити частину рідини. Але сам пухирець не чіпайте — рідина в ньому стерильна і під цією покришкою рана скоріше загоїться. Загалом, небезпечну рослину бажано обходити десятою дорогою. Не варто до неї підпускати навіть собак».

 Цікаво, що борщівник абсолютно комфортно почувається у будь-якому куточку світу: в Європі, Азії, на території Сибіру, на Кавказі і в Америці. Після Другої світової війни отруйний красень із легкої руки «товариша» Сталіна захоплює й територію України. А все тому, що в 40-х роках авторитарний вождь, нібито за прикладом американських фермерів, наказав вирощувати борщівник як кормову культуру для худоби, адже при мінімальних витратах на вирощування рослина давала максимальну харчову цінність. Борщівник завезли з Сибіру до України, та згодом помітили, що від нього корови стали давати гірке молоко, ще й дослідили, що рослина отруйна. Тому планомірно його вирощувати перестали, а гігант перейшов у розряд бур’яну, котрий скільки не виводь, а він і далі вродиться. Тому борщівник й отримав своє друге народне ім’я — «помста Сталіна».


Повернутися
10.07.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...