СІЛЬСЬКІ ВУЛИЦІ ОСВІТЛЮЄ СОНЯЧНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ!

У селі Варяж (Львівська область) побудували сонячну електростанцію для освітлення вулиць.

Сільські вулиці освітлюватиме сонячна електростанція

Зовнішне освітлення населеного пункту перевели на альтернативне джерело енергії в рамках спільного проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”.

Так, 20 сонячних модулів, встановлені біля колишньої бібліотеки, генерують електроенергію для освітлення центральної вулиці – від в’їзду в село з обох боків Сокаля і Белза до прикордонної застави – 3,5 км. Загальна вартість проекту становить 680 тис. гривень.

Як зазначає ініціатор написання «сонячного» проекту, колишній сільський голова Юрій Городько, фотоелектричні панелі збирають сонячну енергію, яку п’ятикіловатний інвертор перобляє на електричну і дозволяє накопичувати для вуличних світильників.

    «До міні-СЕС підєднані 43 плафони – 29 придбали за проектом, 14 – на зекономлені кошти під час проведення тендеру. Крім того, додатково буде встановлено 9 плафонів по бічних комунальних дорогах, – розповідає ініціатор проекту. – При цьому надлишок «сонячної» електроенергії село може подавати у загальну мережу, забезпечуючи громадян і підприємців. За кожен «сонячний» кіловат обленерго платить за “зеленим тарифом” 3,85 гривень».

У Варяжі мають намір звернутися за відповідним дозволом у Сокальський РЕМ та виготовити технічну документацію.

За словами координатора проектів у Львівській області Ігоря Назара, спрямований на розвиток територіальної громади проект перебуває на особливому контролі.

    «Сільська рада в такий спосіб може заробляти сама на себе і вироблену енергію віддавати у мережу, а по взаємозаліку “Львівобленерго” буде зараховувати витрати на освітлення дитячого садочка, сільської ради, Народного дому…, – пояснює фахівець. – Реалізація такого мініпроекту дозволяє громаді бути незалежною від коливання цін на електроенергію та витрачати зекономлені кошти на вирішення нагальних проблем».

Наразі альтернативні джерела енергії у зовнішньому освітленні використовує Смолигів, Зимне, Тростянець, Щурин, Озеряни, Суськ, Озеро та Загаї.

 Так, у селі Смолигів Луцького району світлодіодні ліхтарі на сонячних батареях освітлюють головну вулицю. Нову систему встановили у лютому 2016 року завдяки гранту, виграному в рамках спільного проекту ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”.

 «Сонячна» вулиця з 24-х автономними стовпами обійшлася у 426 897 гривень, з яких 320 700 – грантові кошти, решту зібрала громада та виділили місцеві бюджети. Вартість одного ліхтаря, який складається з сонячної панелі, світлових датчиків, діодного світильника, акумулятора і налаштування системи, становить близько 18 000 гривень. Сонячні панелі виготовлені в Польщі, ліхтарі – в Україні.

Альтернативне освітлення може працювати в залежності від ємності акумуляторів від двох до чотирьох днів безперервно навіть у похмурі дні, зазначає голова громадської організації “Крила надії” Яна Гончарук. “Невідомо наскільки ефективні світильники на сонячній енергії взимку, – каже жінка. – Зараз «сонячні» ліхтарі світять цілу ніч, а навесні працювали з 18-00 до півночі і з 5 ранку до світанку».

За перші чотири місяці експлуатації особливих проблем з «сонячними» ліхтарями не виникало, розповідає Яна Гончарук. «Тільки одного разу вдень світили кілька ліхтарів, – каже голова ГО. – Підрядник пояснив, що було дуже хмарно, і датчик світла увімкнув освітлення, – він поправив налаштування, і більше такого не повторювалося”.


Повернутися
10.07.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...