ЗАРЯДИ… АВТО!

У Тернополі встановили першу зарядну станцію для електромобілів

У Тернополі з’явилася перша зарядна станція для електромобілів на вулиці Живова 5а.  Встановлена вона на території ресторану "Ковчег" електрозаправка дозволяє заряджати «зелені» авто безкоштовно, передає te.20minut.ua.

«Станцію тільки нещодавно вмонтували та підключили, - розповідає адміністратор "Ковчегу" Аня Терещук. - Люди звертають на неї увагу, але поки що ніхто не заправлявся. У нас ще напевно небагато електромобілів. Якщо у Тернополі є такі, то до нас вони ще не заїжджали. Однак прагнемо до Європи і надіємось, що скоро таких транспортних засобів буде більше і їх заряджатимуть у нас». 

У закладі розраховують привернути увагу не тільки тернополян, а й гостей обласного центру. «Безкоштовна зарядка, яка підключена до нашої загальної мережі, стане в нагоді тим, хто проїжджатиме на електромобілі через Тернопіль, - каже Аня Терещук.- Заїхав, підключився, зарядився і поїхав далі».

Біля електрозарядки застелена зелена доріжка з відповідним знаком.  Аня Терещук запевняє, що "Ковчег" любить експериментувати. «Ми завжди випробовуємо щось нове, йдемо вперед і любимо бути першими в усьому», - додає адміністратор закладу.


Повернутися
10.07.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...