Ліки подешевшають. Коли впаде курс долара…

Антимонопольний комітет узявся перевіряти аптечні мережі, які завищували ціни на ліки у період ажіотажного попиту. У випадку, якщо порушення будуть виявлені, Антимонопольний комітет має право їх оштрафувати. Зазвичай подібні розслідування тривають 2-3 місяці.


«Не визначаємо цінову політику, - виправдовується працівниця однієї з тернопільських аптек пані Надія. - Якщо постачальник продав нам препарат за 400 гривень, не можемо виставити ціну 350. Дистриб’ютори не лише орієнтуються на курс долара, а й закладають у вартість ризики, адже ситуація у країні - нестабільна. Якщо сьогодні долар коштує 23 гривні, не факт, що через три дні не коштуватиме 30”. Каже, виторги за останній місяць впали: “Хронічно хворі у період ажіотажу закупилися на рік наперед. А люди, яким не “пече”, ходять по аптеках , порівнюючи ціни, і випитують, чи не лишилося чогось зі старих запасів…»

За рік ліки подорожчали у 2-4 рази. Аби хоч якось вплинути на ситуацію, зазначає видання «Високий замок», Міністерство охорони здоров’я встановило обмеження на гуртові і роздрібні націнки на медикаменти, скасувало ліцензування імпорту фармацевтичних інгредієнтів (більшість вітчизняних препаратів виготовляють з імпортної сировини), спростило процедуру державної реєстрації ряду важливих ліків (зокрема, для лікування ВІЛ-інфекції, СНІДу, вірусних гепатитів, туберкульозу, рідкісних і онкологічних захворювань), що дасть змогу закуповувати їх за спрощеною схемою. А днями ще й ліквідувало обов’язкову перереєстрацію оригінальних препаратів, зареєстрованих Європейською агенцією з лікарських засобів (до цього часу всі лікарські засоби мали отримувати дозвіл на подовження застосування кожні п’ять років).

Державні закупівлі планують передати міжнародним організаціям (ліки для українців у найближчі чотири роки закуповуватимуть шість неприбуткових міжнародних організацій, зокрема ВООЗ і ЮНІСЕФ. ). Відтак ціни на ліки трохи знизяться — особливо на німецькі та угорські препарати. Але навряд чи  повернуться до показників річної давності.

“Дорожчають усі товари та послуги — не лише лікарські засоби. Основна причина — зростання курсу валют. 30% ліків (у натуральному вимірі, тобто в упаковках) постачаються в Україну з-за кордону, купуються за валюту, і їх вартість напряму залежить від коливань курсу, - зазначила  Ірина Горлова, генеральний директор SMD (компанії, що займається проведенням маркетингових досліджень фармацевтичних ринків). - Серед них — чимало популярних ліків (мезим, фастум, диклак). Препарати вітчизняного виробництва також подорожчали (хоч і не такою мірою) — значний відсоток сировини для їх виготовлення закуповується за валюту. Також на підвищення цін на кінцевий продукт впливає подорожчання енергоносіїв і комунальних послуг. 85% вартості ліків компенсує громадянин зі своєї кишені. Держава відшкодовує 15%. Повністю або частково компенсує вартість ліків для лікування цукрового діабету, СНІДу, туберкульозу, онкологічних захворювань. І то за умови, що людина проходить лікування в умовах стаціонару. В Україні не існує системи співплатежів та/або компенсації вартості лікарських засобів, якщо пацієнт проходить амбулаторне лікування”.

 
 

Повернутися
02.04.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...