АНЕКДОТИ №75

На міських змаганнях iз кульової стрільби золото отримав Іванов, срібло — Петров, — бронзу Нiколаєв, а ось свинець дістався Сидорову — працівнику, який передчасно вийшов поміняти мішені.

**

Під час футбольного матчу дружина запитує чоловіка:

— За що того глядача лають сусіди?

— Він кинув пляшку в суддю.

— Так не поцiлив же!

— Ось за те й лають.

* * *

— Чому ви вирiшили розлучитися?

— Набридло ходити у невипраних сорочках, заяложених штанях і трусах iз дірками — соромно перед iншими жінками роздягатися.

* * *

Якщо є бажання, але немає можливості оновити свій гардероб, виперіть біле з кольоровим.

* * *

Маленький Ізя ніколи не кричав у магазині дитячих іграшок «купи».

Він починав iз будь-якої абстрактної теми, наприклад:

— Тату, а твоє дитинство теж було важким і безрадісним?

**

Ліки так подорожчали, що незабаром ми даруватимемо їх одне одному на день народження ... Щоб дожити до наступного

**

Перед операцією:

— Лiкарю, ви особисто будете мене оперувати?

— Так, люблю хоча б раз на рік перевірити, чи пам’ятаю я ще щось.

* * *

Дружина запитує чоловіка:

— Ну що, розформовують вашу частину?

— Нічого подібного.

— Баба Маня на базарі сказала, що так.

— Я командир і краще знаю!

Наступного дня приходить додому:

— Люсю, сходи на базар, дізнайся у баби Мані, куди мене переводять.

* * *

— Петре, прийми мої співчуття.

— А в чому рiч?

— Я купив своїй дружині норкову шубу, а твоя збирається нас відвідати.

 


Повернутися
03.07.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...