6 РЕКЛАМНИХ МІФІВ ПРО ЇЖУ, ЯКИМ НЕ ВАРТО ВІРИТИ

Рекомендації з харчування непостійні, а харчові групи регулярно чергуються одна з одною: то нас лякають ними, то повчають

Насправді це результат маркетингових кампаній, які фінансує індустрія харчування, пише The Guardian.

Навіть якщо ми гадаємо, що ми вище усіх цих реклам, є багато міфів про їжу ми просто проковтнули, як наживку.

Сніданок бовдурів

Немає переконливих доказів, що ранкові страви змусять вас втратити вагу чи почуватися чудово, однак ідея, що саме сніданок є найважливішим прийомом їжі, дуже розповсюджена.

Переважно це заслуга компаній, які продають зернові. Наприклад, виробник Kellogg’s профінансував дослідження, яке пов'язало снідання кашами і нижчий індекс маси тіла.

Однак у зв'язку сніданків та необ'єктивної науки звинувачувати варто не лише каші, а й бекон. У 20-х роках 20 сторіччя піарникові Едварду Бернайзу поставили завдання підвищити споживання бекону у США. У ті часи більшість американців їли легкий сніданок.

Бернайз попросив лікарів підтвердити, що ситний сніданок кращий за легкий, адже "тілу потрібно відновити енергію, втрачену за ніч".

Нині 70% бекону у США з'їдають саме на сніданок.

 Тільки апельсиновий сік

Місце апельсинового соку як частини здорового сніданку – продукт уяви маркетологів.

У 1908 році Каліфорнія стикнулася з надмірним урожаєм апельсинів. Виробники, об’єднані під брендом Sunkist, мали якось збільшити споживання фруктів, бо ті б просто згнили.

 Компанія винайшла чавилку соку, опублікувавши її у рекламі, яка пропагувала пиття апельсинів як здорове харчування.

Це призвело до зростання споживання апельсинового соку, створивши ореол здоров’я навколо фруктових соків, якій лише нині почав тьмяніти.

Кофеїн

Ви могли чути, що кофеїн заважає зростанню дитини – це необґрунтована маячня. Ранкові напої для сніданку без кофеїну розповсюдилися у пізніх 1800-х роках.

Компанія Postum позиціонувала себе на ринку як альтернативу каві, демонізуючи свого суперника і стверджуючи, що кава має вплив на розумовий та фізичний розвиток дітей.

Одна з їхніх реклам показує маленького хлопчика, який страждає у школі: йому нібито зашкодила кава, тож у нього не було шансу вирости розумним.

 

Вісім склянок води

Пити 8 склянок води на день добре, якщо ви насолоджуєтесь походами до вбиральні, однак вони зовсім не обов’язкові.

Міф про вісім склянок на день походить від старих інструкцій, які стверджували, що людині потрібно пити 2,5 літра на день. Проте в них було написано, що ми одержуємо більшість із цієї кількості у звичайному щоденному раціоні.

 У пам’яті застрягла лише половина тієї інформації. Компанії, які продають бутильовану воду, допомогли нагадати дезінформацію про зволоження за допомогою маркетингових хитрощів, і ми купилися на здоровий спосіб життя.

У Великобританії споживання води у пляшках зросло у 100 разів з 1980 року.

Морква для зору

Деякі міфи про їжу походять з вищих рівнів уряду. Думка, що морква зробить зір гострим, розповсюдилася під час Другої світової війни, коли британський уряд мав щось робити з надмірним постачанням моркви, пропагуючи каротин як джерело особливих можливостей, зокрема, нічного зору.

Справжнім засобом нічного бачення був радар, однак британське населення повірило у вигадку, і споживало овоч у надії на гострий зір у темряві.

Шпинат

Чутки про вміст заліза у шпинаті були сильно перебільшені. Звинувачувати треба німецьких вчених, які поставили крапку не туди і приписали шпинатові вдесятеро більше заліза, ніж у ньому справді є.

 Чи повинні ми уникати вуглеводів, жирів, щоб відтермінувати смерть – точно не відомо. На усі дослідження у сфері охорони здоров’я варто дивитись крізь призму здорового глузду.


Повернутися
03.07.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...