ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №74

Забудьте про футбол. У нього грають — чуєте — грають!.. Натомість спробуйте пограти, скажімо, у бокс))). Отож-бо… А нам, українцям, і в спорті, і в житті потрібен бій, а не гра. Тільки тоді ми здатні видавати на-гора результат. Бо коли ми б'ємося — все добре, коли граємо — програємо.

Забудьте про євроінтеграцію. Ми зараз більше європейці, ніж самі європейці. Знаєте, чому? Тому що ми розуміємо ціну свободи і те, що за неї треба боротися. Ці слова для нас — не порожній звук.  

Забудьте про політиків. Їх нема. Політики — це велика фікція, муляж, обман. Без нас для нас ніхто не збудує щасливого життя. Без нас «женити» нас уже ніхто не буде…

Забудьте про тих, хто — як вам здається — не дає нам нормально жити. Коли Ісуса спитали, що робити з тими, хто не вірить у нього, він сказав: «Залиште їх ховати своїх покійників самих». Залиште їх у спокої. Вони мають самі піти. Нам треба дивитися уперед, а не обертатися назад і думати, як жити з тими, хто ходить з портретами Сталіна. Нам треба просто жити. Бо тільки забувши про усе це, ми зможемо пригадати самих себе.


Повернутися
29.06.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.