ЩОБ ВРОДИЛИ ОГІРОЧКИ…

Зараз огірки у великому дефіциті. Сіють їх люди у строки, встановлені поколіннями городників в тій чи іншій зоні України, вони добре ростуть, а десь в середині липня, тільки-но почнуть збирали перші плоди, як рослини за кілька днів «вигоряють на пні». І виникають різні домисли відносно цього явища — радіація від впливу чорнобильської аварії, кислотні та лужні дощі…

А причина природна й об’єктивна — масове захворювання рослин несправжньою борошнистою росою (пероноспорозом) та інші хвороби. Починаються вони зараз дуже рано, тому, аби бути з огірками, слід зробити все, щоб до масового поширення хвороб рослини сформували основну частину врожаю. Одержати ж дружний і ранній урожай можна за рахунок добору сортів і гібридів, які швидко зав’язують основну масу плодів (так звані сорти переважно жіночого типу цвітіння); внесення високих доз органічних добрив; вирощування розсади та використання закритого грунту чи тимчасового плівкового укриття.

Кращими сучасними сортами та гібридами вважаються: Конкурент, Бригадний, Береговий, Род-нічок, Надьожний, Декан, Капелька — плоди їх придатні як для консервування, так і для соління; Харківський, Криниця, Сіверський та Витязь теж дружно формують урожай, плоди можна солити, але до хвороб, особливо до бактеріозу та пероноспорозу, менш стійкі. Непоганий урожай придатних для салатів і консервування плодів можна отримати, вирощуючи сорти Парад, Водолій, Каскад, Міг, Кустовий, Дальнєвосточний 29. Якщо трапиться нагода придбати насіння, не нехтуйте й такими сортами та гібридами, як Зайка, Платовець, Топольок, Ніжинський Кубані, Воронезький. Унікальною здатністю протистояти практично всім хворобам відзначається сорт Фенікс. Для соління плоди малопридатні, але свіжі вони надзвичайно смачні і в поєднанні з помідорами, перцем, капустою та іншими овочами в серпні-вересні з них можна приготувати різноманітні салати.

«Для огірків потрібен гній», — сказано в одній із старих книг з овочівництва. Якщо є можливість, вносьте його по 100-200 кг на 10 м2. Свіжий гній також можна вносити — вважається, що при його «горінні» помітно підвищується температура грунту, повітря на грядці збагачується вуглекислим газом, що прискорює формування плодів і збільшує їх кількість. Якщо органіки недостатньо, її можна вносити в ямки чи борозни перед сівбою або замульчувати після неї.

Практично в усіх регіонах України огірки слід регулярно поливати через 3 — 4 дні по 300 — 400 л на 10 м2, краще по борознах. Дощуванням поливають лише в суху жарку погоду, особливо на півдні та сході України, де часто бувають суховії і повітря дуже пересихає. Але поливи при цьому розпочинають об 11-й і закінчують о 18-й год, щоб на листках не затримувались краплі води, в яких швидко проростають збудники хвороб, і ці краплі стають центрами захворювання.

Вважається, що спори збудників хвороб потрапляють на листя огірків з дощами та росою. Щоб запобігти цьому, над грядками бажано створити постійну плівкову «парасольку», розташувавши її на висоті 1,2 —1,5 м, або ж накривати огірки на ніч перед дощем.

В останні роки випробувано багато хімічних засобів, аби врятувати огірки від хвороб. На жаль, одні з них виявилися неефективними, інші — шкідливими для здоров’я людей. А тому радимо для профілактики й боротьби з пероноспорозом, бактеріозом, аскохітозом, оливковою плямистістю та антракнозом застосовувати перевірений багатьма поколіннями городників, нешкідливий для людей і тварин, найбільш доступний хімічний засіб — 1%-ну бордоську рідину’ (100 г мідного купоросу і 100 г вапна на 10 л води). Обприскування починають з фази сім’ядольних листочків і повторюють через 8 — 10 днів. Плоди можна споживати через 5 днів після обробки цим препаратом. З борошнистою росою радимо також боротися, застосовуючи давно відомий препарат — колоїдну сірку (10 г сірки на 10 л води).

І останнє в низці заходів, що сприяють одержанню стабільного врожаю огірків: плоди слід збирати щодня в післяполуденний час, коли в них найменше нітратів.


Повернутися
29.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...