СОНЯЧНЕ ПРОМІННЯ — ЯК ОКРІП!

Українці, якщо вже добереться до водойми, півдня пластом на пляжі лежать. За красиву (а головне — швидку) засмагу готові розплачуватися болючими опіками. І байдуже, що медики закликають поберегтися, адже кожен сонячний опік збільшує ймовірність переродження родимок (доброякісних новоутворень шкіри) у меланому (одну з найбільш злоякісних пухлин).
Найбільш вразливі до дії прямих сонячних променів — діти. Їхня шкіра не володіє достатнім захистом і швидко “згорає”. Правилами здорової засмаги поділився із «Високим замком» на своїй лекції “Літній відпочинок із дітьми”, що відбулася у книгарні “Є”, лікар-педіатр клініки “Веселка” Андрій Юрас.
За словами фахівця, тривалість життя у людей, які уникають сонця, — як у хронічних курців. Сонце — джерело вітаміну D, гормону, який забезпечує міцність кісток та відіграє важливу роль у формуванні імунітету. Через те не можна замикати дитину у чотирьох стінах. Але й дозволяти їй гуляти влітку по шість годин, коли сонце — найбільш агресивне, також не варто.
Аби виник сонячний опік, достатньо, щоб дитина 30 хвилин пробула на сонці. Дітям до шести місяців взагалі заборонено перебувати під прямими сонячними променями.
З 11.00 до 16.00 дітлахи, незалежно, чи їм один рік чи 10, повинні ховатися у тінь (дорослим також не завадить взяти з них приклад). На голову слід одягнути панамку чи косинку. Вбрання повинно бути легким, вільним, світлих відтінків, з натуральних тканин. На відкриті частини тіла слід нанести сонцезахисний крем з SPF не менше 30. Наносити його необхідно кожні дві години. Обійтися без крему можна лише рано-вранці та пізно ввечері. Використовувати його рекомендується з трьох років. Раніше — тільки з дозволу лікаря, у невеликих кількостях і за умови, що крем не викликає подразнення у дитини. Не забудьте про сонцезахисні окуляри. Вони не лише захистять очі від палючого сонця (нейтралізують 99% ультрафіолетового випромінювання), а й ніжну шкіру довкола очей. У довготривалій перспективі — вбережуть орган зору від розвитку катаракти.
“Якщо опіку уникнути не вдалося, накладіть на уражену ділянку холодний компрес — тканину, змочену у холодній воді або пакет заморожених овочів чи ягід, — радить лікар. — Не притуляйте до опіку лід, не змащуйте його олією або іншими жирами. Найнебезпечніше ускладнення, яке може виникнути, — інфікування рани, тому обов’язково обробіть шкіру антисептиком (як варіант, на основі хлоргексидину). Больовий синдром допоможуть зняти знеболювальні препарати (всередину) і місцеві анестетики (їх наносять на місце опіку). Давайте дитині багато пити — шкіра запалена, з неї посилено випаровується рідина. Одяг не повинен щільно прилягати до місця опіку. Це може завдати додаткових страждань дитині, адже шкіра у неї — ніжна, верхній шар епітелію легко відшаровується. У складних випадках (дитина плаче, важко переносить опік) необхідна консультація лікаря”.


Повернутися
29.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...