На Тернопільщині обікрали підприємця на сто тисяч гривень

Злочинну групу викрили правоохоронці Заліщицького райвідділу внутрішніх справ. П’ятеро мешканців району викрали зі складського приміщення у селі Іване-Золоте сільськогосподарську продукцію на сто тисяч гривень. Про це повідомив відділ зв’язків із громадськістю УМВС України у Тернопільській області.

Склад разом із земельною ділянкою викупив один із місцевих жителів. Чоловік вирощував зернові культури, а ввесь урожай зберігав у спеціально обладнаному приміщені без охорони. Парубки товаришують давно. Протиправне вчиняють вперше. Хлопці знали, що власність підприємця не охороняється і вирішили підзаробити.

План зловмисники розробили заздалегідь. Бусом під’їжджали на територію складу та виносили чужий урожай. За декілька поїздок хлопцям вдалося викрасти чимало. Потерпілий підприємець недорахувався тринадцяти тонн пшениці, п’яти тонн сої, шістсот кілограмів ячменю та одинадцяти мішків селітри. Усе добро, вартістю у сто тисяч гривень, хлопці відвезли до нежилого помешкання в сусідньому селі.

Міліціонери у ході оперативно-пошукових заходів викрили усю злодійську групу та вилучили крадене майно. Відкрито кримінальне провадження. Підозрюваним інкримінують частину 3 статті 185 ККУ – крадіжка. Вирішується питання про оголошення їм підозри та обрання запобіжного заходу.

 

Повернутися
02.04.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.