ФАЙНОМУ МІСТУ – ФАЙНИЙ ФЕСТИВАЛЬ!

У тих, хто вже чув про «Файне місто», складається враження, що з 7 по 10 липня в Україні, та що там — світі не відбуватиметься жодних фестивалів чи концертів. Усі достойні сольні виконавці та музичні гурти будуть у цей час на найочікуванішій події липня — міжнародному музичному  фестивалі в Тернополі. З Фінляндіїї до України приїдуть епатажні «монстри» «Lordi»,  з Швеції — індастріал-металісти з гурту  “Pain”, з Америки — ветерани реп-кору  “Crazy Town”, з Молдови — колоритні   “Zdob si Zdub”,  з Білорусі —Brutto,  а  також російський панк-рок гурт «Елізіум», який виступив проти путінського режиму. Аби ж перерахувати усіх вітчизняних суперстар, які «запалюватимуть» на конкурсі, не те, що статті, цілої газети не вистачить — адже усього у фестивалі «Файне місто» візьмуть участь понад 100 українських та зарубіжних артистів. Тут вам і Onuka, “The Hardkiss”, «Вермій», «Тартак», «Бумбокс», “Антитіла”, «Vivienne Mort», «O.Torvald», «Mad Heads», «Pianoбой», «Рокаш» і багато-пребагато інших. Рок, альтернатива, фолк, поп, денс, метал, інді:  “Файне Місто” є одним з небагатьох українських фестивалів, на якому пересікаються практично всі сучасні напрямки . Шість сцен, чотири дні: такого масштабного дійства на території міжнародного аеропорту “Тернопіль” ще не було. Очікується, що фестиваль відвідає більше, ніж 8 тисяч глядачів. І аби усім меломанам було зручно добиратися на фестивальне дійство, організатори організували транспортне сполучення. Спеціальний автобус, вартість поїздки у якому 3 гривні, курсуватиме від Збаразького кільця. Періодичність — 15-20 хвилин.  


Повернутися
29.06.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...