ВРЯТУВАТИ СЕРЦЕ ЛІДЕРА ГУРТУ «ХОЛОДНЕ СОНЦЕ»

 Василю Гоцко збирають кошти для операції на серці

Засновник та фронтмен гурту "Холодне Сонце", наш земляк Василь Гоцко має важку хворобу серця, яка потребує складної та дорогої операції і тривалої реабілітації. Про те, що у 33-річного музиканта проблеми зі здоров'ям, повідомили його співробітники київського телеканалу "Тоніс", офіційним голосом якого він є.

«Холодне Сонце» – гурт, що не «зламався» за майже 15 років існування та не дав «витиснути» себе з альтернативної сцени. Вони не «застаріли» з часом, ба навпаки – вони дивують все новими ідеями. Їх творчість коливається від сумних мелодійних балад до потужних драйвових хітів.  Рушієм гурту та єдиним незмінним учасником є  наш земляк Василь Гоцко.  Його музика – це саме той випадок, коли «неформат» в Україні стає визнаним і цінованим в світі. Доказом цього може служити хоча б те, що гурт «Холодне сонце» записав саундтреки не до одного закордонного фільму, приймав участь в різноманітних європейських фестивалях. «Мій покійний батько казав — людина зможе все, якщо захоче,— ділився колись у інтерв’ю сам Василь Гоцко, і відтоді це стало моїм життєвим кредо…» Нині Василь дуже хоче жити і щосили бореться за життя. Родичі, друзі, колеги з телеканалу та шанувальники музичного гурту «Холодне Сонце» вже зібрали частину коштів, але коли мова йде про лічені дні і про сотні тисяч гривень, цієї допомоги може не вистачити. Отже, кому небайдужа доля Василя, для допомоги надаємо реквізити карткових рахунків:

5168 7427 0023 0026 карта Приват UAH

5168 7427 0023 0216 карта Приват USD

Гоцко Василь Васильович


Повернутися
29.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...