ВРЯТУВАТИ СЕРЦЕ ЛІДЕРА ГУРТУ «ХОЛОДНЕ СОНЦЕ»

 Василю Гоцко збирають кошти для операції на серці

Засновник та фронтмен гурту "Холодне Сонце", наш земляк Василь Гоцко має важку хворобу серця, яка потребує складної та дорогої операції і тривалої реабілітації. Про те, що у 33-річного музиканта проблеми зі здоров'ям, повідомили його співробітники київського телеканалу "Тоніс", офіційним голосом якого він є.

«Холодне Сонце» – гурт, що не «зламався» за майже 15 років існування та не дав «витиснути» себе з альтернативної сцени. Вони не «застаріли» з часом, ба навпаки – вони дивують все новими ідеями. Їх творчість коливається від сумних мелодійних балад до потужних драйвових хітів.  Рушієм гурту та єдиним незмінним учасником є  наш земляк Василь Гоцко.  Його музика – це саме той випадок, коли «неформат» в Україні стає визнаним і цінованим в світі. Доказом цього може служити хоча б те, що гурт «Холодне сонце» записав саундтреки не до одного закордонного фільму, приймав участь в різноманітних європейських фестивалях. «Мій покійний батько казав — людина зможе все, якщо захоче,— ділився колись у інтерв’ю сам Василь Гоцко, і відтоді це стало моїм життєвим кредо…» Нині Василь дуже хоче жити і щосили бореться за життя. Родичі, друзі, колеги з телеканалу та шанувальники музичного гурту «Холодне Сонце» вже зібрали частину коштів, але коли мова йде про лічені дні і про сотні тисяч гривень, цієї допомоги може не вистачити. Отже, кому небайдужа доля Василя, для допомоги надаємо реквізити карткових рахунків:

5168 7427 0023 0026 карта Приват UAH

5168 7427 0023 0216 карта Приват USD

Гоцко Василь Васильович


Повернутися
29.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.