КОРОВА У ДВОРІ – ХАРЧ НА СТОЛІ?

Вигідно чи ні нині утримувати корову?

 Будь-яке українське село немислимо без корови. Бували часи, коли при кожному дворі тримали корову незалежно від соціального статусу і достатку. Сама корова вважалася символом багатства. Але часи змінилися, а разом з тим і пріоритети. Більш вигідним зараз є заробіток в соціальній сфері, а не в сільськогосподарській.

Існує версія про те, що худоба на сьогоднішній день легше зарізати або здати, ніж прогодувати. Багато хто навіть не замислюються над цим – тримають, щоб прогодувати сім’ю. Адже молоко, сметану, масло, сир можна продати і самому поїсти. Голодним не залишишся. Але знову-таки працювати треба цілими добами, 365 днів у році, без відпустки і вихідних.

За даними економістів, які займаються розрахунками вигідності утримання худоби, нині її вигідніше здати, ніж прогодувати. Особливо в останні роки, коли через погодні умови пропадає досить велика кількість урожаю зернових, і не тільки.

Але якщо добре годувати корову, то можна отримувати удій від 20 до 40 літрів за добу. Саме такі дані наводяться щодо наступних порід: холмогорские, айшірскіе, чорно-строкаті, ярославські породи. Молода корова, після першого отелення буде давати близько 9 літрів в день.

Ось тепер порахуйте, яку прибуток вам принесе корова за один рік: Ви самі заготовляти корми (або купуєте), доглядаєте, переробляєте молоко, здаєте молочну продукцію.  

 

– У кожної медалі є дві сторони, – каже жителька села Медведці Бучацького району пані Світлана, яка утримує корів більше 17 років. – Звісно, поратися біля худоби – не мед ложкою їсти. Тричі на день треба її подоїти, процідити молоко, щоразу перед доїнням помити корові вим’я, випрати ганчірки, перемити банки, відра, нагодувати тварину, наносити відрами воду для пійла, при- брати, податися на базар, а взимку ще й вистояти там на морозі. Тут немає відпустки, на лікарняному не полежиш, вихідного як такого не буває. Та якщо не маєш постійної роботи й стабільної зарплатні, то корова – порятунок, із нею точно не залишишся голодним. Вигідніше, звісно, не здавати молоко в молоковоз, а вивозити на базар або продавати по людях. Зараз охоче купують навіть селяни, бо не всі утримують корову. Ціна досить пристойна – 15-30 гривень за трилітровий слоїк. За 17 років господиня з чоловіком змінили 7 корів. Каже, що звикла до тяжкої праці від світанку до пізнього вечора.– Щосезону заготовляємо сіно, – розповідає Світлана Петрівна. – Чоловік зараз за кордоном, на заробітках, то я сама й кошу, і складаю. А що робити? На зиму привезла жому, купила зерна, дерті, макухи й соломи. У кого є паї, тому трохи легше з кормами для худоби. За словами хазяйки, витрати на закупівлю згаданих кормів для однієї худоби становлять приблизно 3000 гривень.

За молоко такі гроші можна повернути протягом місяця. Корова (молода теличка коштує від 9 тисяч гривень, дорсла особина -12-16 тисяч) доїться приблизно 9 місяців. От і судіть самі, вигідно чи ні? Світлана Петрівна за професією кондитер. Через відсутність роботи за фахом ще в юності пішла працювати на ферму, але з часом розрахувалася, бо вирішила заробляти на власній корівці. Ще й хотілося мати для маленької донечки домашні молочко, сирок, сметанку. Окрім заробітку на молочних продуктах, родина щороку має копійку за вирощування теляти. Жінка переконана, що за нинішнього безробіття корова є одним із виходів зі скрутної ситуації. Хоч гроші й невеликі, але стабільні. До того ж господиня вважає, що домашнє хазяйство допомагає виховувати дітей працелюбними, цінувати зароблене.


Повернутися
18.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...