КОРОВА У ДВОРІ – ХАРЧ НА СТОЛІ?

Вигідно чи ні нині утримувати корову?

 Будь-яке українське село немислимо без корови. Бували часи, коли при кожному дворі тримали корову незалежно від соціального статусу і достатку. Сама корова вважалася символом багатства. Але часи змінилися, а разом з тим і пріоритети. Більш вигідним зараз є заробіток в соціальній сфері, а не в сільськогосподарській.

Існує версія про те, що худоба на сьогоднішній день легше зарізати або здати, ніж прогодувати. Багато хто навіть не замислюються над цим – тримають, щоб прогодувати сім’ю. Адже молоко, сметану, масло, сир можна продати і самому поїсти. Голодним не залишишся. Але знову-таки працювати треба цілими добами, 365 днів у році, без відпустки і вихідних.

За даними економістів, які займаються розрахунками вигідності утримання худоби, нині її вигідніше здати, ніж прогодувати. Особливо в останні роки, коли через погодні умови пропадає досить велика кількість урожаю зернових, і не тільки.

Але якщо добре годувати корову, то можна отримувати удій від 20 до 40 літрів за добу. Саме такі дані наводяться щодо наступних порід: холмогорские, айшірскіе, чорно-строкаті, ярославські породи. Молода корова, після першого отелення буде давати близько 9 літрів в день.

Ось тепер порахуйте, яку прибуток вам принесе корова за один рік: Ви самі заготовляти корми (або купуєте), доглядаєте, переробляєте молоко, здаєте молочну продукцію.  

 

– У кожної медалі є дві сторони, – каже жителька села Медведці Бучацького району пані Світлана, яка утримує корів більше 17 років. – Звісно, поратися біля худоби – не мед ложкою їсти. Тричі на день треба її подоїти, процідити молоко, щоразу перед доїнням помити корові вим’я, випрати ганчірки, перемити банки, відра, нагодувати тварину, наносити відрами воду для пійла, при- брати, податися на базар, а взимку ще й вистояти там на морозі. Тут немає відпустки, на лікарняному не полежиш, вихідного як такого не буває. Та якщо не маєш постійної роботи й стабільної зарплатні, то корова – порятунок, із нею точно не залишишся голодним. Вигідніше, звісно, не здавати молоко в молоковоз, а вивозити на базар або продавати по людях. Зараз охоче купують навіть селяни, бо не всі утримують корову. Ціна досить пристойна – 15-30 гривень за трилітровий слоїк. За 17 років господиня з чоловіком змінили 7 корів. Каже, що звикла до тяжкої праці від світанку до пізнього вечора.– Щосезону заготовляємо сіно, – розповідає Світлана Петрівна. – Чоловік зараз за кордоном, на заробітках, то я сама й кошу, і складаю. А що робити? На зиму привезла жому, купила зерна, дерті, макухи й соломи. У кого є паї, тому трохи легше з кормами для худоби. За словами хазяйки, витрати на закупівлю згаданих кормів для однієї худоби становлять приблизно 3000 гривень.

За молоко такі гроші можна повернути протягом місяця. Корова (молода теличка коштує від 9 тисяч гривень, дорсла особина -12-16 тисяч) доїться приблизно 9 місяців. От і судіть самі, вигідно чи ні? Світлана Петрівна за професією кондитер. Через відсутність роботи за фахом ще в юності пішла працювати на ферму, але з часом розрахувалася, бо вирішила заробляти на власній корівці. Ще й хотілося мати для маленької донечки домашні молочко, сирок, сметанку. Окрім заробітку на молочних продуктах, родина щороку має копійку за вирощування теляти. Жінка переконана, що за нинішнього безробіття корова є одним із виходів зі скрутної ситуації. Хоч гроші й невеликі, але стабільні. До того ж господиня вважає, що домашнє хазяйство допомагає виховувати дітей працелюбними, цінувати зароблене.


Повернутися
18.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…