ВСЕ ВИЩЕ, І ВИЩЕ, І ВИЩЕ… ОПАЛЕННЯ З ЛИПНЯ ПОДОРОЖЧАЄ МАЙЖЕ ВДВІЧІ!

Від 1 липня централізоване опалення подорожчає з 534 до 1043 грн за 1 ГКал.

З чого складаються тарифи?

— У тарифах — вартість палива, транспортування тепла, обслуговування мереж, ремонт та оновлення обладнання. Зокрема, встановлення лічильників, — каже  gazeta.ua експерт  Михайло Гончар. — Також обслуговування кредитів, податки, прибуток. Собівартість у наших теплопостачальників — непрозора. Вони намагаються виставити рахунки за тепло, що відпускають дірявими теплотрасами. Це у півтора-два рази більше, ніж отримує споживач. Задля уникнення цього треба скрізь встановлювати лічильники.

Чому вартість опалення в містах різна?

— Бо не однакова ситуація з котельнями, відстанями від них до будинків, станом теплотрас, паливом, штатом працівників. Найдешевше опалення у Вараші (колишній Кузнецовськ на Рівненщині. — ГПУ) коштує 111 гривень за гігакалорію. Бо там використовують тепло від охолодження атомної станції. У Києві — 1345 гривень від Київенерго та 1161 — Дарницької ТЕЦ.

235 гривень коштуватиме опалення трикімнатної квартири у Вараші на Рівненщині. Це місто-супутник атомної станції. Найбільше за опалення платитимуть жителі Кривого Рогу на Дніпропетровщині.


Повернутися
18.06.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...