ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №72

Улюблене українське національне кліше — «Прийде, порядок наведе». Ми робимо собі ідолів , яких піднімаємо до самих небес, лиш би скинути згодом на них усю відповідальність за майбутнє країни. Співаємо  їм дружнім хором "Осанна!" — для того, аби потім з повним правом кричати "Розіпни!". Далі — по замкнутому колу: влада канонічно тицяє українцям дулю, а українці не менш канонічно страждають і знову чекають на «месію».Суспільство творить образ, який окремій людині залишається лише приміряти на себе, і, можливо, виконати цю роль.

Відкрийте очі, озирніться навкруги: не буде більше пророків. Поети написали нам вірші, кобзарі заспівали нам пісні, ідеологи написали нам програми…  Історія не вчить, як треба робити, але вона показує, чого робити не слід. «Ющенко прийде - порядок наведе»! «Юля прийде - порядок наведе»! «Пєтя прийде - порядок наведе»! «Надя прийде-порядок наведе!», «НАТО прийде - порядок наведе»! «Європа прийде - порядок наведе»! Завжди потрібен месія. А поки месія буде йти до нас, ми ще з'їмо оцей апетитний шматочок сала, зап’ємо чаркою горілки та заспіваємо сумних пісень… Історія – дуже вимоглива вчителька, і вона повторюватиме свої уроки безліч разів, допоки ми їх не засвоїмо. Коли вже українці скажуть нарешті "Ми прийдемо - порядок наведемо!"  Коли ми хочемо збудувати хату, ми закочуємо рукави і будуємо. Не зустрічав диваків, які б чекали депутатів, щоб вони це зробили. Хочемо збудувати Державу — дія та сама: закочуємо рукави.

Забудьте про Савченко . Про Юлю, Сєню, Пєтю,– список можна продовжувати до безконечності… Забудьте. Ідіть на роботу. На роботу, а не сидіти в очікуванні кінця робочого дня. Працюйте на себе. Не скигліть, не бійтеся, що не вийде. Не чекайте месію. Його нема. І не буде. Месія - це кожен з нас для кожного з нас.  


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.