ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №72

Улюблене українське національне кліше — «Прийде, порядок наведе». Ми робимо собі ідолів , яких піднімаємо до самих небес, лиш би скинути згодом на них усю відповідальність за майбутнє країни. Співаємо  їм дружнім хором "Осанна!" — для того, аби потім з повним правом кричати "Розіпни!". Далі — по замкнутому колу: влада канонічно тицяє українцям дулю, а українці не менш канонічно страждають і знову чекають на «месію».Суспільство творить образ, який окремій людині залишається лише приміряти на себе, і, можливо, виконати цю роль.

Відкрийте очі, озирніться навкруги: не буде більше пророків. Поети написали нам вірші, кобзарі заспівали нам пісні, ідеологи написали нам програми…  Історія не вчить, як треба робити, але вона показує, чого робити не слід. «Ющенко прийде - порядок наведе»! «Юля прийде - порядок наведе»! «Пєтя прийде - порядок наведе»! «Надя прийде-порядок наведе!», «НАТО прийде - порядок наведе»! «Європа прийде - порядок наведе»! Завжди потрібен месія. А поки месія буде йти до нас, ми ще з'їмо оцей апетитний шматочок сала, зап’ємо чаркою горілки та заспіваємо сумних пісень… Історія – дуже вимоглива вчителька, і вона повторюватиме свої уроки безліч разів, допоки ми їх не засвоїмо. Коли вже українці скажуть нарешті "Ми прийдемо - порядок наведемо!"  Коли ми хочемо збудувати хату, ми закочуємо рукави і будуємо. Не зустрічав диваків, які б чекали депутатів, щоб вони це зробили. Хочемо збудувати Державу — дія та сама: закочуємо рукави.

Забудьте про Савченко . Про Юлю, Сєню, Пєтю,– список можна продовжувати до безконечності… Забудьте. Ідіть на роботу. На роботу, а не сидіти в очікуванні кінця робочого дня. Працюйте на себе. Не скигліть, не бійтеся, що не вийде. Не чекайте месію. Його нема. І не буде. Месія - це кожен з нас для кожного з нас.  


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.