ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №72

Улюблене українське національне кліше — «Прийде, порядок наведе». Ми робимо собі ідолів , яких піднімаємо до самих небес, лиш би скинути згодом на них усю відповідальність за майбутнє країни. Співаємо  їм дружнім хором "Осанна!" — для того, аби потім з повним правом кричати "Розіпни!". Далі — по замкнутому колу: влада канонічно тицяє українцям дулю, а українці не менш канонічно страждають і знову чекають на «месію».Суспільство творить образ, який окремій людині залишається лише приміряти на себе, і, можливо, виконати цю роль.

Відкрийте очі, озирніться навкруги: не буде більше пророків. Поети написали нам вірші, кобзарі заспівали нам пісні, ідеологи написали нам програми…  Історія не вчить, як треба робити, але вона показує, чого робити не слід. «Ющенко прийде - порядок наведе»! «Юля прийде - порядок наведе»! «Пєтя прийде - порядок наведе»! «Надя прийде-порядок наведе!», «НАТО прийде - порядок наведе»! «Європа прийде - порядок наведе»! Завжди потрібен месія. А поки месія буде йти до нас, ми ще з'їмо оцей апетитний шматочок сала, зап’ємо чаркою горілки та заспіваємо сумних пісень… Історія – дуже вимоглива вчителька, і вона повторюватиме свої уроки безліч разів, допоки ми їх не засвоїмо. Коли вже українці скажуть нарешті "Ми прийдемо - порядок наведемо!"  Коли ми хочемо збудувати хату, ми закочуємо рукави і будуємо. Не зустрічав диваків, які б чекали депутатів, щоб вони це зробили. Хочемо збудувати Державу — дія та сама: закочуємо рукави.

Забудьте про Савченко . Про Юлю, Сєню, Пєтю,– список можна продовжувати до безконечності… Забудьте. Ідіть на роботу. На роботу, а не сидіти в очікуванні кінця робочого дня. Працюйте на себе. Не скигліть, не бійтеся, що не вийде. Не чекайте месію. Його нема. І не буде. Месія - це кожен з нас для кожного з нас.  


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.