АНЕКДОТИ №72

***

Відвідав ворожку, за 20 доларів вона сказала, що сьогодні в родині буде скандал. Прийшов додому і облаяв тещу. Не пропадати ж двадцятці!

***

На суді слухають справу про розлучення. Суддя запитує у дружини, чому вона вийшла заміж за цю людину.

— Думала, якщо чоловік щодня п’є, значить, він пристойно заробляє.

* * *

Подружжя за обідом. Чоловік намагається непомітно скинути свою тарілку собаці. Дружина це помітила.

— Любий, ти ж не хочеш свою їжу собаці віддати, правда?

— Звичайно ні, тільки помінятися.

* * *

— Любий, скажи мені на ніч саме те, що я хочу почути!

— Смачного, Сарочко, смачного!

* * *

— Добрий вечір, Саро Абрамівно! Як ваш головний біль?

— Пішов грати в карти.

***

- А скажiть-но, куме, як можна виграти вiйну, тримаючи порох сухим не в порохiвницях, а пiдмоченим i в офшорах?

***

Вислухавши адвоката, суддя трохи зніяковіло каже:

— Якщо я правильно вас зрозумів, мені залишається тільки зарахувати підсудного до лику святих.

* * *

— Марку Давидовичу, я тут, щоб попросити руку вашої дочки.

— Яшо, не хитруйте, забирайте всю.

* * *

Лікар знайомиться з ре­зуль­татами аналізів.

Пацієнт:

— Ну як, лiкарю?

— Можете взяти кредит.

— Так віддавати нічим.

— А вам і не доведеться.

 


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...