14-РІЧНА УКРАЇНКА ВИНАЙШЛА РЕВОЛЮЦІЙНИЙ МЕТОД УТИЛІЗАЦІЇ ПОЛІЕТИЛЕНУ

Дівчина стала срібним призером восьмої Всесвітньої олімпіади з екології в Нідерландах, представивши свій науковий проект, що вирішує проблему утилізації поліетилену та збереження природних ресурсів, інформує освітній портал «Педагогічна преса».

Серед 200 учасників з 49-ти країн світу саме ідея 14-річної українки привернула увагу суддів і вчених: «У нас новий метод утилізації пластикового сміття. Ми вирішуємо дуже масштабну проблему просто за допомогою личинок. Ми зараз отримуємо патент, тому подробиці не оголошуємо. Ці личинки дуже поширені, їх використовують як корм для рептилій, а ми знайшли для них інше призначення. Цей метод дасть змогу зробити світ чистішим. За 9 місяців 20 личинок можуть з’їсти один пакет», – розповідає науковий керівник юної дослідниці.

На жаль, в Україні інноваційний метод органічної утилізації відходів нікого не зацікавив, тому учениця разом зі своїм науковим керівником співпрацюватиме з іноземними інвесторами. Зараз наукова команда займається оформленням патенту і найближчим часом планує впровадити свою технологію в масове виробництво.


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...