ПАРША — БІДА САДІВ

Парша — справжній бич грушевих і яблуневих садів. Знизити ймовірність появи хвороби в наступному році можна, зібравши й відправивши в компостну купу листя, а також перекопавши грунт. Ці два прийоми дозволять значно знизити накопичену інфекцію і погіршать життя багатьох шкідників.

Часто профілактики буває недостатньо. В цьому випадку треба вдаватися до хімічних препаратів. Адже від парші можуть обсипатися листя завчасно, тому дерева обприскують за першими ознаками хвороби — коричневим плямам на листі.

Допомагають від парші Скор, Строби, Вектра, Квадрис та інші фунгіциди. Щоб уникнути великих проблем, першу обробку проводять, коли на яблунях з’являються бутони, а другу — після цвітіння. Потім можна чекати появи перших ознак хвороби. На тлі таких обприскувань грибок вже не буде так стрімко розвиватися.

Замість частих обробок саду фунгіцидами можна посадити сорти, які мають імунітет до парші. Зовсім не пошкоджуються цією хворобою сорти: Веньяміновский, Імрус, Кандиль Орловський, Орловський піонер, Пам’ять Ісаєва, Первінка, Свіжість, Старт, Чистотіл, Глостер, Мутсу, Флоріна.

Несильно уражаються хворобою, і листя зберігається і не опадає: Ветеран, Орлик, Орловське смугасте, Синап орловський, Зорянка, Орлінка, Раннє алое, Мелроуз.

Має сенс садити ці сорти. Кількість обприскувань тоді можна значно скоротити або навіть повністю припинити.

Наближається час осінньої влагозарядки. На Півдні її проводять в кінці жовтня. Такий полив пізньою осінню дозволяє скоротити весняні поливи, що в разі посушливої весни, як у нас часто буває, буде вельми до речі. Одночасно під дерева рекомендується вносити фосфорно-калійні добрива: 120 г суперфосфату і 150 г хлористого калію на кожне дерево. Такі добрива підвищать стійкість рослин до хвороб і допоможуть вистояти проти зимових морозів.

Дерева ж під час листопада корисно обприскати розчином сечовини (600-700 г на 10 л води). Обприскувати треба не тільки дерева, а й грунт під ними. Під дією сечовини листя швидко перегниває, і збудники парші гинуть.


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…