ЩОБ ХОРОШИЙ НАСТРІЙ МАТИ — ВИРУШАЄМО В КАРПАТИ!

  Хтось не уявляє літнього відпочинку без моря, сонця та пальм — ну, такий уже у нас склався стереотип... Але останнім часом не менш популярним стає відпочинок і в Карпатах. А чому б і ні? Річки там справді кришталеві, повітря чистісіньке і, головне, ви можете побути на самоті з природою, "підзарядити батарейки". Відчуття неповторні! Та й відпочинок у Карпатах нині може бути на будь-який смак — можна просто закинути наплечник і пішки долати гірські хребти, скупавшись у високогірному озері Синевір, замилувавшись Черемошом та Прутом. Можна провести час екстремально: сплавитися по тому ж Черемоші чи Пруті, проїхатися з вітерцем по горах на квадроциклі,  джипі чи на вітчизняному "всюдиході", з гори на пароплані чи дельтаплані за... скажімо так, не зовсім помірну плату полетіти — слабо?

 Модним став і "зелений" туризм: гуцули — люди дуже гостинні, веселі, а як смачно готують! Оселитися хоча б на тиждень у такій гуцульській садибі — і вражень на цілий рік...  Літні Карпати – це ковток свіжого повітря, прохолодні та бурхливі річки, свіжі ягоди, гриби, пишні ліси, ароматна хвоя. Це – прогулянки на конях, підкорення вершин, наметові походи, лазня,   велосипедні мандрівки, неперевершена гуцульська кухня та неповторні гірські краєвиди як нагорода за перемогу нам горою та собою. Отже, поїхали! Куди та за скільки? Якщо ви ще не відрізняєте Поляну від Поляниці, а Драгобрат від Буковелю, і не уявляєте, чим можна зайнятися в гірській місцевості без снігу, читайте наші інструкції.

Загалом, українські Карпати простягнулися на чотири області: Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку  та Львівську. Що саме обрати —  колоритне Закарпаття , затишну  Буковину, спокійні передгір’я Львівщини чи захоплюючі вершини Франківщини — вирішувати вам. Своя «родзинка» є у кожному регіоні.    

Краще гір — тільки…

«Краще гір можуть бути тільки гори, де ти ще не бував» — цей, здавалось би, банальний на перший погляд заголовок є таким тільки до того моменту, як ти «береш» свою першу верхівку і тобі перехоплює подих від побаченого… Тож годі ліричних відступів — їдемо поближче до гір!

Яремче традиційно вважають столицею Карпатського відпочинку. «Візитівкою» міста є каскадній водоспад Пробій, який стрімким потоком пульсує з 8-метрової висоти. А ще ознакою «поганого тону» є не скупити як мінімум половину продукції з місцевого чималого (хоча й недешевого!) сувенірного ринку…  Жарти-жартами, але якщо ви намірилися «штурмувати» гірські вершини (а ви ж намірилися, правда ж?!), треба рухатися далі. Або до Ворохти, звідкіля і до Говерли рукою подати, і ціни приємно здивують — від 60 гривень з особи/день. Зрештою, «квартирне питання» у Карпатах настрою вам точно не зіпсує: у кожному місті, містечку, селищі, селі і навіть віддаленому хуторі тут є готелі, мотелі, санаторії, пансіонати, бази відпочинку, приватні садиби, хостели, шале…   Ціни відпочинкової інфраструктури різняться, як підніжжя та вершина гори: «крутенькі» котеджі з усіма «наворотами» — телевізор, відео, холодильник, душ, сауна, більярд та басейн у дворі «потягнуть» на 1000-1500 гривень за добу; ошатні дерев’яні котеджі приймуть вас за 170-400 гривень за номер у день.  І ще купа бабунь, які за 50-80 гривень гостинно відчиняють двері своїх будинків для всіх бажаючих.  Відпочили, змили з себе дорожній пил і — гайда у гори! Маршрут простий: вперед і вверх! Ніжки намуляли чи просто іти ліньки — квадроцикл вам у поміч, проте будьте готові викласти за годину 300-500 гривень, проїхатися з вітерцем на полонину ГАЗом чи ЗІЛом — від 250 грн. Транспорт для підкорення гірських вершин кожен обирає собі сам: скажімо, на найвищу гору України Говерлу є чимало веломаршрутів (прокат велосипедів — 120 гривень/день), на трішки нижчий Петрос можна і квадроциклом спробувати виїхати, скоро, мабуть, і у паланкінах на гору туристів носитимуть)))…  Якщо ж серйозно, то «лаври» наймальовничішої вершини «Карпат» по-праву належать горі Піп-Іван Чорногірський. Гора цікава як з точки зору пішохідного туризму, так і як атракційний об’єкт, адже на її вершині стоїть найвисокогірніша українська споруда — величезна кам’яна обсерваторія. Піднятись на висоту 2 028 метрів можна попри гірське озеро Марічейка, через полонину Гропа та схилами Вухатого Каменю. А зійшовши з вершини, заночувати у селі Ільці.

 Закарпаття: винна Мекка, термальні ріки…

На Закарпатті і гори, і озера, і «термали», і вино рікою… А ще й в чанах купають!.. Здорова альтернатива морю — лікувальні термальні води — своєрідний бренд Закарпаття, адже тут є понад півсотні термальних джерел різної мінералізації. Та найпопулярнішими осередками термальних купалень є місто Берегове, села Косино і Велятино. 
 Закарпатська сірководнева термальна вода — надзвичайно цілюща. Вона багата на залізо, натрій, калій, йод і фтор. Таке поєднання елементів є лише у чотирьох куточках світу: Ісландії, Новій Зеландії, на Курильських островах і в українському Береговому.  Аби описати усі її лікувальні властивості, цілої статті не вистачить, тому візьмемося відразу за ціни. Готелі без «наворотів» приймуть вас і за 80-100 гривень у день без харчування (за «навороти»-зручності сміливо докидайте ще сотню-дві), зате за годину в термальному басейні доведеться викласти ще 120.

У селі Косині Берегівського району розташований оздоровчо-рекреаційний комплекс "Термальні води Косино", «родзинкою» якого є  лауреат цілих п’яти номінацій «Книги Рекордів України», найвищий у світі термальний фонтан-басейн "Золотий кран здоров'я". Його діаметр - 46 м, посередині чаші на висоті 16 м розташований дивовижний «фонтан-ілюзія», з якого тече термальна сірководнева вода, збагачена киснем. А обабіч нього чотири велетенські фігури фонтанів-джакузі символізують улюблені напої закарпатців: пиво, вино, палінку (фруктова горілка) та каву. Крім того, тут в одному місці розташовано сім унікальних саун: евкаліптова, трав'яна, угорська, хамам, римська баня, соляна “лисяча нора» і баня–панацея від "усіх напастей і хвороб". Помасажувати втомлену від сидіння за комп’ютером спину у термальному басейні — 300 грн. за три години, 30 хвилин з яких можна провести в саунах.  Для мешканців готелю із цінами від 2 тисяч гривень за двомісний номер в день — бонусні сніданки, дитячі аніматори та купання в термальних басейнах.
Набридло мокнути у воді? Гайда мандрувати! Закарпаття — це і колоритне «село десяти музеїв» Колочава, і «Мекка» парапланеристів (політ з інструктором-від 600 грн.) гора Гимба біля села Пилипець Міжгірського району, на яку вас вивезе крісельний підйомник — найдовший (1500 метрів) витяг Закарпаття. І хоча Закарпаття загалом  дуже мальовниче, але краєвид з Гемби, певно, б’є всі рекорди «фотогенічності»… А на «закуску» — водоспад Шипіт, який за популярністю поступається лише озеру Синевир.

 Якщо ж ви хочете не лише відпочити, а й підлікуватися, вам у бальнеологічний курорт Шаян. Шаян – невеличке село в Хустському районі, що славиться своєю мінеральною водою «Шаян», яка по складу майже ідентична відомим «Боржомі».  А ще тут можна покупатися в кришталевих водах гірських озер, що носять поетичну назву «Сілаамські купальні». В середньому, доба проживання на двох у місцевих готелях та санаторіях обійдеться у 350-400 гривень, у приватному секторі ціни будуть дещо нижчі — від 150 грн. Проїжджаючи Хустським районом, не забудьте заглянути в село Іза,  яке славиться своїми майстрами плетіння з лози. Ну, і самі розумієте: не їли бограчу (гуляш із м'яса, солодкого перцю, меленої паприки, овочів та спецій) і не пили палінки — на Закарпатті не були!


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.