ХОЧЕШ ЇХАТИ — ПЛАТИ!

Перша платна дорога в Тернопільській області буде завдовжки 44 км

Перша платна дорога в Тернопільській області буде завдовжки 44 кілометри. Проект будівництва нової об’їзної дороги Тернополя розглядають зараз в Кабміні. Об’їзну хочуть будувати на умовах концесії, повідомляє “Терноград” з посиланням на УНІАН.

«Тобто підрядна організація за свої кошти збудує дорогу, а потім певну кількість років, яку визначить Кабмін, буде брати плату за проїзд цією дорогою. Є кілька міжнародних компаній, які цікавляться цим проектом, бо у нас досить висока інтенсивність руху. Якщо Кабмін погодить концесійне будівництво, ми зможемо оголошувати міжнародний тендер для залучення концесіонера», – розповів начальник Служби автомобільних доріг у Тернопільській області Богдан Юлик.

Нова об’їзна проходитиме через Шляхтинці, Смиківці, Підгороднє, Довжанку. Довжина дороги складе 44 км, будуватимуть її рік-півтора.

«Це був би дуже вигідний проект для Тернопільщини, адже запрацюють всі будівельні кар’єри, щоб постачати матеріали для будівництва дороги, збільшиться кількість робочих місць, розвантажиться Тернопіль від вантажного транспорту, буде черговий поштовх для створення нових логістичних центрів та АЗС. А водіям вже не доведеться стояти в заторах і на світлофорах, щоб проїхати Тернопіль, вони матимуть можливість об’їхати місто новою дорогою, заплативши за це певну суму. А врешті область через, скажімо, 25 років, отримає дорогу, яку концесіонер буде зобов’язаний весь цей час утримувати в ідеальному стані», – зазначає Юлик.

Те, що частину земель, передбачених під будівництво даної дороги, уже передали під інші цілі, він не вважає істотною завадою для реалізації проекту.

«Це будуть проблеми голів тих сільрад, які прийняли рішення зарезервовані землі віддати під будівництво чи ще щось. Офіційно землі зарезервовані. Думаю, щоб не мати проблем з правоохоронними органами вони знайдуть вихід з ситуації», – переконаний начальник Служби автомобільних доріг у Тернопільській області.


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...