ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №71

Пропоную вам зробити одну вправу. Назвіть 10-20 речей, які вас не влаштовують. Понарікайте – це так звично – на країну, на президента, на начальника, на наші дороги, на дружину, на чоловіка, на дітей. Дозвольте собі вголос побідкатися. Після цього спробуйте відчути, що діється у вашому серці. Коли ви нарікаєте, воно наповнюється темрявою. А тепер запрошую вас почати дякувати. Дякуйте за все, за що тільки можете. Дякуйте за очі, якими читаєте. Подякуйте за руки, ноги, одяг, погоду... Дякуйте-дякуйте! Дякуйте за все, що сьогодні пережили. Що відчуваєте тепер? У серці стає світліше й тепліше...
Щиро кажучи, ми самі вибираємо, чи бути людиною миру,  чи  “людиною негативу”. Тим, кому притаманний негативний погляд на світ, спочатку важко дякувати. Але якщо ви будете витривалими, то станете свідком чуда. Чуда зміни вашого серця.


Повернутися
05.06.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.