АНЕКДОТИ №71

Вася не любив пробіжки, паркур, екстрим, адреналін. Але два сусідські добермани розкрили в ньому потенціал.

**

Директор ресторану каже офіціантці:

— Будь ласка, розбудіть відвідувача, тому що вже час зачинятися.

— Я його будила чотири рази.

— І чому ж він досі сидить за столиком?

— Кожного разу він просить у мене рахунок, оплачує його і залишає мені 500 гривень на чай.

* * *

Чоловік прийшов додому вночі п’яний. Роздягнувся і мовчить. Через десять хвилин каже:

— Ти хоч закричи, щоб я ліжко знайшов.

* * *

Один п’яниця запитує іншого:

— Ти не знаєш, чому мене всі називають Джином? Напевно тому, що я все можу.

— Ні! Просто якщо де-небудь відкривають пляшку, то відразу ж з’являєшся ти.

**

Зустрілися два чоловiки, один запитує:
— Де це ви так набралися?
— Та склалися на трьох.
— Щось не віриться.
— Їй Богу, склалися на трьох, але два не прийшли.

**

 

— Мене лелека приніс.

— Мене в капусті знайшли.

— А в нас сім’я бідна. Тато сам усе робить.

* * *

Урок хімії.

— Яшо, що ти можеш сказати про молекули солі?

— Вони добре поєднуються з молекулами огірка.

* * *

— Сонечко, ти знаєш, що таке писк моди?

— Писк моди — це звук, який видає Моня, коли бачить цінник на модній речі.

* * *

Вранці дружина робить зарядку, нахиляється, намагаючись дістати долонями до підлоги.

Виходить із ванної чоловік і каже:

— Ну не треба поклонів. Скажи просто: «Доброго ранку, цар!».

* * *

— У нас із чоловіком на завтра намічено позачерговий День примирення і згоди.

— Це як?

— Їдемо в магазин. Я приміряю, він погоджується!

**

Дружина пішла від чоловіка. Вдома вона каже матері:

— Як тільки я вийшла з дому, пролунав постріл! Як ти думаєш, він застрелився?

— Я думаю, він відкрив пляшку шампанського!

 


Повернутися
05.06.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.