ОРГАНІЧНЕ ДОБРИВО… З-ПІД КУРКИ!

По вмісту поживних речовин — пташиний послід перевершує коров’ячий гній, а по швидкості та ефективності дії не поступається мінеральним добривам. Двадцять кілограмів повноцінного курячого посліду можуть замінити машину гною. Застосовують послід при основному внесенні добрив у грунт (восени і навесні), а також в підгодівлі рослин протягом їх вегетації.

Азот в посліді знаходиться у вигляді сечової кислоти, яка швидко розкладається з утворенням аміаку і щавлевої кислоти. Фосфор посліду на 54% органічний і на 46 % мінеральний, легкорозчинний. Завдяки високому вмісту доступного рослинам фосфору послід є хорошим компонентом різних удобрювальних сумішей.

Для поліпшення поживних властивостей і збереження азоту послід змішують (компостують) з торфом (25-30% за об’ємом або масою), тирсою (30 %), городньої землею (15-20%). При вмісті в чистому посліді азоту 1,6 %, калію 0,5 % і фосфору 1,6 % його компост з торфом у відношенні 1:1 міститиме азоту 1 %, калію 0,3 %, фосфору 0,8 %; співвідношення 1:2 містить азоту 1,2 %, калію 0,4 %, фосфору 1 %.

Компостування посліду необхідно ще й для того, щоб зберегти досить тривалий час найбільшу частину поживних речовин що містяться в них і самої маси. При зберіганні курячого посліду в чистому вигляді його втрати можуть становити: по органічній речовині — до 30 %, по азоту — до 36%, фосфору — 12 %, калію -10 %. Зберегти азот в посліді до трьох місяців дозволяє добавка 5 % суперфосфату, а до півроку — добавка 5 % фосфогіпсу. Низинний або верховий торф значно знижує втрати органіки і всіх елементів мінеральної їжі компостованих приплодів. Один з кращих способів використання курячого посліду — приготування деревно-пометних компостів. Кору і тирсу змішують навпіл з послідом в однорідну масу. Через 3-6 місяців «горіння» (компостування) виходить прекрасна маса. При більш тривалих строках компостування вже виходить практично чистий перегній. Такий компост може служити і чистим грунтом, і добавкою, і розпушувачем грунту. Деревні відходи додають свої поживні елементи, в тому числі багато мікроелементів.

Компост з гусячого посліду містить корисні мікроорганізми і черв’яків, не дає опіків листя і коренів при контактах з рослинами. Його застосовують при посадках і посівах, не перемішуючи з землею. При підгодівлі овочів гусячий послід розбавляють водою в 10 разів.

Качиний послід з тирсою придатний для теплиць в кількості 20 кг/м2 (під огірки). Позитивно діє він на урожай тепличних культур в суміші з верховим торфом.

Курячий послід в сухому вигляді вносять в тепличний грунт в дозах 80-150 г / м ². Рівномірність розподілу і закладення — основна умова запобігання небезпечних опіків високої концентрації добрив.

Для кожного городу, грунту і культури можна пробним шляхом точно визначити ступінь розведення посліду при підгодівлі. У рекомендаціях на цей рахунок цифри коливаються від 10 до 15. Вологий послід заливають водою безпосередньо перед вживанням, а сухий — завчасно. Тривале зберігання і бродіння розчину небажано через втрати азоту при виділенні аміаку.

Існують рекомендації щодо застосування більш сухого і добре сипучого посліду (підстилкового) і більш вологого. У заправку грунту під картоплю першого вносять по 1,5 кг / м ², під овочі — 2 кг / м ²; другий — відповідно по 0,5 і 1 кг / м ².

 Найбільш обережно слід поводитися з послідом від курчат. Він більш концентрований по азоту — до 3 %.

Сприятлива дія посліду на овочеві культури посилюється додатковим внесенням калійних і фосфорних добрив, а також золи. Але останню небажано перемішувати з послідом, а краще вносити в різні терміни.

У картоплі і овочах пташиний послід підвищує вміст білків і мінеральних елементів. Але надлишок добрив викликає накопичення нітратів і солей важких металів.

Дослідниками знайдено навіть різницю у дії посліду курей і півнів. Витяжка першого посліду краще діє при підгодівлі коренеплодів, друга — при підгодівлі зеленних культур і огірків.


Повернутися
05.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...