РЯТУЄМ УРОЖАЙ ВІД ПЕРНАТИХ НЕНАЖЕР

Не так давно рясно цвіли вишеньки черешеньки у садах, а вони милують око червоним розмаєм соковитих ягід. От і перший врожай пора збирати, про варення і компоти на зиму дбати. Зривати ягоди неважко – були б щаблі добротної драбини під ногами і посудина у руці чи на поясниці. Кілька хвилин – і літрова банка повна вишень. Та поки ви ще приглядаєтеся, з якої гілки почати, з дерева шумно злітає чорна хмара птаства. Про смак вишень-черешень можете забути…

Ягоди стануть поживою садових шкідників – шпаків, яких нині розвелося видимо-невидимо. Урожай із дорослого дерева їхні зграї нищать миттю. Елементарні методи захисту на них не діють.

 Шпаки – найпоширеніші пернаті не лише в Україні, а й у всій Європі. Раціон птахів різноманітний і залежить від того, де вони мешкають. Шпаки настільки невибагливі, що їдять практично все: вишні, черешні, полуниці, виноград, не гребують і комахами (вигодовують ними пташенят). Через це за останні 50 років цих птахів стало набагато більше. А з іншого боку, назва черешня у перекладі з латині означає вишня пташина (prunus avium).

Отже, немає нічого дивного, що птахи її їдять, – пояснює шпачине нашестя на сади Василь Матейчик, заступник директора Шацького національного природного парку по науці. Як би не виглядала безнадійно боротьба з пернатими ненажерами, та досвідчені садівники все ж умудряються їх відлякувати. На деревах із достиглими ягодами розвішують сині прапорці розміром 50х25 см (більшість птахів бояться синього кольору), блискучі бляшки, банки з-під консервів, котрі у вітряну погоду стукають одна об одну; стрічки з фольги, які блищать і шелестять; встановлюють саморобні пропелери із пластикових пляшок. Хто має багато садів, відганяє шпаків від дерев могутніми прожекторами і звуковими сигналами.  Можна також натягнути між деревами дріт або шпагат, на який прикріпити легкі консервні бляшанки так, щоб вони стукались одна об одну на вітрі, стрічки з фольги або поліетиленової плівки, які блищать і шарудять. Аби птахи не псували черешень, розвішують на деревах комп’ютерні диски. Сонячні промені, відбиті від блискучої поверхні, відлякують пернатих.

Відгонить птахів і запах цибулі, а тому на протягнутий дріт можна прикріпити шматочки цибулин чи виламані квіткові стрілки.

10 стручків червоного перцю замочують у 3 літрах води, аби приготувати настоянку проти шпаків і горобців, які дзьобають черешні й вишні. Розчином обприскують ягоди. Для птахів він гіркий, а людям не шкодить.

Також в Інтернеті пропонують вішати на дерево увімкнений радіоприймач. Або ще краще – повісити на верхівку якийсь волохатий матеріал, що нагадує кота. Та пам’ятайте, ледь не щодня методи відлякування птахів треба міняти, бо вони швидко до них звикають.


Повернутися
05.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…