РЯТУЄМ УРОЖАЙ ВІД ПЕРНАТИХ НЕНАЖЕР

Не так давно рясно цвіли вишеньки черешеньки у садах, а вони милують око червоним розмаєм соковитих ягід. От і перший врожай пора збирати, про варення і компоти на зиму дбати. Зривати ягоди неважко – були б щаблі добротної драбини під ногами і посудина у руці чи на поясниці. Кілька хвилин – і літрова банка повна вишень. Та поки ви ще приглядаєтеся, з якої гілки почати, з дерева шумно злітає чорна хмара птаства. Про смак вишень-черешень можете забути…

Ягоди стануть поживою садових шкідників – шпаків, яких нині розвелося видимо-невидимо. Урожай із дорослого дерева їхні зграї нищать миттю. Елементарні методи захисту на них не діють.

 Шпаки – найпоширеніші пернаті не лише в Україні, а й у всій Європі. Раціон птахів різноманітний і залежить від того, де вони мешкають. Шпаки настільки невибагливі, що їдять практично все: вишні, черешні, полуниці, виноград, не гребують і комахами (вигодовують ними пташенят). Через це за останні 50 років цих птахів стало набагато більше. А з іншого боку, назва черешня у перекладі з латині означає вишня пташина (prunus avium).

Отже, немає нічого дивного, що птахи її їдять, – пояснює шпачине нашестя на сади Василь Матейчик, заступник директора Шацького національного природного парку по науці. Як би не виглядала безнадійно боротьба з пернатими ненажерами, та досвідчені садівники все ж умудряються їх відлякувати. На деревах із достиглими ягодами розвішують сині прапорці розміром 50х25 см (більшість птахів бояться синього кольору), блискучі бляшки, банки з-під консервів, котрі у вітряну погоду стукають одна об одну; стрічки з фольги, які блищать і шелестять; встановлюють саморобні пропелери із пластикових пляшок. Хто має багато садів, відганяє шпаків від дерев могутніми прожекторами і звуковими сигналами.  Можна також натягнути між деревами дріт або шпагат, на який прикріпити легкі консервні бляшанки так, щоб вони стукались одна об одну на вітрі, стрічки з фольги або поліетиленової плівки, які блищать і шарудять. Аби птахи не псували черешень, розвішують на деревах комп’ютерні диски. Сонячні промені, відбиті від блискучої поверхні, відлякують пернатих.

Відгонить птахів і запах цибулі, а тому на протягнутий дріт можна прикріпити шматочки цибулин чи виламані квіткові стрілки.

10 стручків червоного перцю замочують у 3 літрах води, аби приготувати настоянку проти шпаків і горобців, які дзьобають черешні й вишні. Розчином обприскують ягоди. Для птахів він гіркий, а людям не шкодить.

Також в Інтернеті пропонують вішати на дерево увімкнений радіоприймач. Або ще краще – повісити на верхівку якийсь волохатий матеріал, що нагадує кота. Та пам’ятайте, ледь не щодня методи відлякування птахів треба міняти, бо вони швидко до них звикають.


Повернутися
05.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...