ЛІТО З КОМФОРТОМ: ДАЧНИЙ СОНЯЧНИЙ ВОДОНАГРІВАЧ СВОЇМИ РУКАМИ

Літня спека в Україні кожного року звертає увагу на те, що сонце можна використовувати для ефективного нагрівання гарячої води, коли вона потрібна при цій жарі. Пляжна вода добра для відпочинку та охолодження, коли знаходишся у ній, але після цього потрібно добре змити тіло вже водою, теплою. Для приготування такої води підходить конструкція, зібрана із непотрібних елементів систем опалення, котрі можуть допомогти швидко та економно створити коллектор, пише Ekotown.

До таких елементів відносяться старі металеві радіатори. Вони мають достатню площу для відбору тепла від сонця і для передачі цього тепла до води, котру впевнено нагрівають.

Зробити такий колектор не складає особливої проблеми. Для цього потрібна дерев’яна рама. Розмір рами залежить від того, скільки радіаторів вдалося отримати. Задню частину рами потрібно щільно закрити.

Для цього можна використати листи фанери чи дошки, поверх котрих можна розмістити і ущільнити листи рубероїду. З’єднувати радіатори між собою можна за допомогою стандартних різьбових з’єднань. Такий спосіб легший та доступніший, ніж у випадку використання для теплопередачі листа металу і труб, котрі потрібно зварювати між собою. Ззовні вставляється скло, котре можна монтувати окремими секціями.

Для накопичення гарячої води потрібна 200-літрова бочка, котру встановлюють вище колектора і вище місця використання води. Нагріта в радіаторах вода за рахунок природної циркуляції (тепла вода в системі завжди підіймається вверх, а холодна опускається вниз) підіймається в бочку. При хорошій ізоляції бочки і труб температура нагрітої води на кінець дня доходить до 60-80 градусів.

Такий колектор є сезонним, на зиму воду слід зливати. Але з другої частини березня і до листопада можна отримувати безкоштовну гарячу воду.


Повернутися
05.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…