Звернення Андрія Закревського №10

За даними соціологічних опитувань, понад сімдесят відсотків наших співгромадян вважає себе людьми віруючими. От тільки згадуємо ми про це здебільшого напередодні свят. Нинішній тиждень – незвичайний. На церковному календарі він позначений як Страсний, і символізує останні дні земного життя Ісуса Христа. Це час, коли відступає все дрібне і скороминуче, несуттєвими видаються буденні проблеми і клопоти. Адже є речі, перед якими маліє весь наш житейський досвід, уся наукова мудрість. Тож у ці дні варто відкинути усі наші термінові та важливі справи, які, втім, найчастіше, лише видаються нам такими вже терміновими та важливими. Зупинитися, зазирнути у власну душу, спробувати замислитися над вічними темами: життя і смерть, добро і зло, гріх і праведність. Адже зазвичай саме для таких роздумів нам і не вистачає часу.

Знайдіть   більше часу для своїх рідних та близьких. Допоможіть вирішити проблеми тим, хто понад усе потребує вашої підтримки. Приведіть у порядок могили тих дорогих вам людей, кого вже немає поряд із нами. І найголовніше – хоча б задумайтесь над тим, на яку жертву пішов Господь заради Спасіння кожного із нас.

Наші  предки Страсний тиждень називали ще Білим або Чистим. І не лише тому, що у ці дні було прийнято прибирати, наводити чистоту в оселі.   Ми й зараз ретельно готуємо свої домівки до Великодня: миємо, чистимо, прибираємо, а от про суть події нерідко забуваємо або просто не замислюємося. Але сучасна людина потребує такого внутрішнього «генерального» прибирання анітрохи не менше, а може й більше, ніж наші  предки. Давайте ж  передусім наведемо лад у своїх душах!

 
 

Повернутися
02.04.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.