БАРВИСТА ДОБРОТА: НА ТЕРЕБОВЛЯНСЬКІ ПРОСВІТЯНИ ВИШИЮТЬ СОРОЧКИ ДЛЯ ДЕВ’ЯТЬОХ СИРІТ

“Політика сильніша за географію, проте спільна культура – сильніша за обох!” – саме під таким гаслом Теребовлянські районне та міське об’єднання товариства “Просвіта” спільно із Полтавським  розпочинають акцію до 25 річниці Незалежності України.

Що ставлять собі за мету організатори акції, яка долає кордони “власного подвір’я”: міста, району, області?

“Головна мета акції, – розповідає http://tenews.te.ua в.о. голови районного об’єднання товариства “Просвіта” Наталія Михно, – допомогти відчути свято Дня Незалежності  маленьким полтавчанам, батьки яких загинули у війні з ворогом на сході України”. За її словами, це акція для тих, хто любить свою країну і дбає за її майбутнє.

У Полтаві, місті, де народився основоположник української літературної мови Іван Котляревський,  є дев’ять родин, в котрих діти залишилися без батька.  Теребовлянські просвітяни вирішили до 24 серпня вишити для цих дітей сорочки, аби вони змогли одягнути їх на свято Незалежності нашої країни.

Також організатори просять теребовлянців долучитися до  збору книг українських письменників та поетів для цих дітей.  Збір книг відбуватиметься щоденно у приміщенні Теребовлянської центральної районної бібліотеки за адресою : вул. Князя Василька, 105.

Акція триватиме з 01 червня до 01 серпня 2016 року.


Повернутися
05.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...