АНЕКДОТИ №70

Ідуть два п’яні чоловіки нічним селом. Один каже:

— Гайда до мене!

— Не можу, куме. Розумiєте, я з вашою жінкою сплю.

— Та я з нею кожну ніч сплю, то що, мені додому не приходити?

* * *

Дзвонила у Прощену неділю в банк. Кредит так і не пробачили! Безбожники.

* * *

Повісила оберіг над дверима від нечисті, вийшла в магазин, повернулася — ключ у дверях зламався, зайти не можу.

***

Сидять два куми. Випивають. Один кум піднімає чарку й каже:

— Ну що, куме, вам побажати? Щоб ви були багаті чи здорові?

— Краще, щоб я був багатий. А то бачте, ось кабанчик на столі лежить. А такий був здоровий.

* * *

Вовочка приносить додому щоденник із колекцією двійок. Розлючений батько каже:

— У наш час за такі оцінки били ременем!

— Класна ідея! Підходь завтра після уроків, помстимося вчительці!

* * *

Сусіди Берти Соломонівни знизу подумали, що її особисте життя таки налагодилося. А вона просто купила собі скакалку.

* * *

— Мамо! Тато зі сходів упав!

— І що сказав.

— Матюки казати?

— Ні, звичайно.

— Мовчки впав.

***

Чоловік зайшов у потяг на Одесу, бачить — місць немає. Ходить і примовляє:

— Усе одно її впіймаю!

— Кого?

— Та кобра з сумки втекла.

Пасажири втекли, чоловік ліг і заснув. Уранці прокидається і запитує у провідника:

— Скоро Одеса?

— Та яка Одеса! Учора якийсь ідіот кобру випустив, так вагон відчепили, тепер стоїмо.

* * *

Потрапив українець в автокатастрофу. Поклали його в реанімацію.

Тут до нього проривається кум. Йому пояснюють, що постраждалий у комі.

Нарештi пропустили його в палату.

— Ой, куме, біда. А я тобі сальця приніс, огірочків, кварту горілки. А ти в комі.

— Кома — це ще не крапка. Наливай!

***

— Пане Рабиновичу, ви такий багатий і успішний. Давайте напишемо книгу «Як я заробив перший мільйон».

— Ви пропонуєте мені явку з повинною?

* * *

— Любий, я хочу жити з тобою довго і щасливо!

— Якщо ти будеш жити щасливо — я довго не протягну.

* * *

Два будівельники перевіряють звукоізоляцію стін щойно збудованого будинку.

— Миколо, ти мене чуєш?

— Не кричи, я тебе бачу.

* * *

На Дерибасівській зустрічаються дві дами:

— Сарочко, ти нічого не помічаєш?

— Ні, а що?

— Я була в косметичному салоні.

— І що, було зачинено?

 


Повернутися
02.06.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.