АНЕКДОТИ №70

Ідуть два п’яні чоловіки нічним селом. Один каже:

— Гайда до мене!

— Не можу, куме. Розумiєте, я з вашою жінкою сплю.

— Та я з нею кожну ніч сплю, то що, мені додому не приходити?

* * *

Дзвонила у Прощену неділю в банк. Кредит так і не пробачили! Безбожники.

* * *

Повісила оберіг над дверима від нечисті, вийшла в магазин, повернулася — ключ у дверях зламався, зайти не можу.

***

Сидять два куми. Випивають. Один кум піднімає чарку й каже:

— Ну що, куме, вам побажати? Щоб ви були багаті чи здорові?

— Краще, щоб я був багатий. А то бачте, ось кабанчик на столі лежить. А такий був здоровий.

* * *

Вовочка приносить додому щоденник із колекцією двійок. Розлючений батько каже:

— У наш час за такі оцінки били ременем!

— Класна ідея! Підходь завтра після уроків, помстимося вчительці!

* * *

Сусіди Берти Соломонівни знизу подумали, що її особисте життя таки налагодилося. А вона просто купила собі скакалку.

* * *

— Мамо! Тато зі сходів упав!

— І що сказав.

— Матюки казати?

— Ні, звичайно.

— Мовчки впав.

***

Чоловік зайшов у потяг на Одесу, бачить — місць немає. Ходить і примовляє:

— Усе одно її впіймаю!

— Кого?

— Та кобра з сумки втекла.

Пасажири втекли, чоловік ліг і заснув. Уранці прокидається і запитує у провідника:

— Скоро Одеса?

— Та яка Одеса! Учора якийсь ідіот кобру випустив, так вагон відчепили, тепер стоїмо.

* * *

Потрапив українець в автокатастрофу. Поклали його в реанімацію.

Тут до нього проривається кум. Йому пояснюють, що постраждалий у комі.

Нарештi пропустили його в палату.

— Ой, куме, біда. А я тобі сальця приніс, огірочків, кварту горілки. А ти в комі.

— Кома — це ще не крапка. Наливай!

***

— Пане Рабиновичу, ви такий багатий і успішний. Давайте напишемо книгу «Як я заробив перший мільйон».

— Ви пропонуєте мені явку з повинною?

* * *

— Любий, я хочу жити з тобою довго і щасливо!

— Якщо ти будеш жити щасливо — я довго не протягну.

* * *

Два будівельники перевіряють звукоізоляцію стін щойно збудованого будинку.

— Миколо, ти мене чуєш?

— Не кричи, я тебе бачу.

* * *

На Дерибасівській зустрічаються дві дами:

— Сарочко, ти нічого не помічаєш?

— Ні, а що?

— Я була в косметичному салоні.

— І що, було зачинено?

 


Повернутися
02.06.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...