ЗАБИВАЄ ДУХ ТОПОЛИНИЙ ПУХ

Кожен четвертий страждає?

Пух, і знову пух... Як сніг на голову (хоча ні, бо таки очікуваний) кожному, хто знемагає від алергії на «тополині подарунки». Лікарі кажуть, що з кожним роком зростає кількість тих, кому важко пережити період цвітіння тополі та інших рослин, що викликають алергійні реакції. Виною тому — екологія, нераціональне харчування, слабкий імунітет, а також вроджені особливості організму. Алергія — складна недуга, яка потребує уваги до свого здоров’я самого хворого і підтримки фахівця, особливо під час сезонних ускладнень.

Алергія на тополиний пух, який безперестанку падає на голову, залітає в очі і забиває носа, завдає суттєвих неприємностей: з’являються сльозливість, набряки, почервоніння повік, очей. Набрякають також слизові оболонки носа, які стають чутливими до найменшого руху повітря. Затяжне чхання і рясне виділення прозорого слизу з ніздрів стають справжнім лихом. Алергія може також ускладнюватися висипаннями на шкірі (кропив’янкою), запамороченням, головним болем, безсонням. На думку лікарів, таку реакцію викликає не сам тополиний пух, а пил, який він вбирає, а також пилок і спори рослин, що розпускаються навесні. Саме вони стають причиною запалень і подразнень слизових оболонок, а не білі м’які пушинки, що нагадують сніг.

Проблема, кажуть лікарі, набула ще загрозливiших масштабів упродовж останніх десятиліть, коли повітря (особливо в містах) забруднилося «по вінця». За спостереженням лікарів, від алергії на рослинний пилок (насамперед тополиний) потерпає сьогодні кожний четвертий житель планети.

«Насправді сам по собі тополиний пух — дуже слабкий алерген, — пояснює президент Асоціації алергологів України Борис Пухлик. — Проблема в тому, що його багато, він і дратує, і подразнює кількістю. Крім того, тополиний пух — небезпечний транспортер: концентрує в собі «пилок інших рослин-алергенів».

Душ для носа і сітки на вікна

У спеку важко всидіти в приміщенні при закритих вікнах, а відкриваючи їх — впускаємо в дім «тополину заметіль». Що ж робити тим, для кого цвітіння тополі стає справжньою катастрофою? Як їм пережити цей складний «пуховий період»? Аби пух не проникав у кімнати, фахівці радять «одягнути» на вікна спеціальні сітки чи бодай марлю. За можливості лікарі рекомендують у цей період якомога менше виходити на вулицю, особливо якщо погода спекотна і суха. А прийшовши додому, відразу прийміть душ і перевдягніться.

Під час «тополиної заметілі», каже Борис Пухлик, варто носити темні захисні окуляри, «блокувати» ніс спеціальним оприскувачем, який можна придбати в аптеці, або бодай маззю на кшталт оксолінової. «Раджу робити також спеціальний «душ» для носа, — наголошує Борис Михайлович. — Прийшли знадвору — промийте ніс за принципом: втягнули воду — вилили. Але найважливіше, якщо виникли симптоми, — проконсультуватися у фахівця і пройти терапевтичний курс спеціальними препаратами — алергенами. Не запускайте проблему! Якщо вчасно розпочати лікування, одужання настає в 95 відсотках випадків. Лікування зазвичай триває 2-3 курси. Вже після першого етапу стає легше на 50 відсотків, після другого — на 75%, а після третього людина повністю одужує. Сьогодні достатньо препаратів, в тому числі вітчизняних, для лікування алергій. Просто люди мають приділяти увагу своєму здоров’ю. Бо зазвичай як відбувається? Зняв реакцію за допомогою протиалергійних препаратів, полегшив дихання завдяки інгалятору, стало на певний час краще — і забув про проблему. А забувати якраз і не можна. Адже таким чином усуваєте симптоми, а не причину».

Якщо алергію не лікувати, ускладнення можуть бути дуже небезпечними. Найважчий прояв недуги — бронхіальна астма, яка фактично робить iз людини інваліда, застерігає фахівець.

ДО РЕЧІ

Оптимальний метод захиститися від алергії на тополиний пух — переїхати у місцевість, де цих рослин мало або немає взагалі. Однак проблема в тому, що їх багато скрізь. «То була величезна дурниця — засадити всю Україну цими деревами, — міркує Борис Пухлик. — Біологи кажуть, що тополі — дерева дводомні, тобто мають чоловічу і жіночу стать. Пух виділяють тільки «материнські» рослини. Якщо на вулицях залишити лише дерева чоловічої «статі», проблему можна було б вирішити. Але це питання, на жаль, у компетенції градоначальників, а не лікарів».

ФАКТ

Природним порятунком у період цвітіння тополь стає... дощ. Вологе повітря ускладнює «пухову заметіль» і бодай на певний період приносить полегшення алергикам, кажуть лікарі.


Повернутися
02.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...