Акція! Напиши листа - отримай сад

Шановні читачі!  Щоби стати частиною великої справи, кожен українець має посадити дерево в саду/парку/районі/дворі на своїй малій батьківщині - аби по всій Україні, в кожному селі та місті зазеленіли квітучі сади. Редакція газети «В Яблучко» береться допомогти вам у цій справі: ми оголошуємо конкурс на кращий читацький лист, винагородою в якому будуть сертифікати на саджанці плодових дерев.  Нам цікава ваша думка щодо хвилюючих подій в країні, розповіді про життєві стежки чи людські долі… Пишіть нам! Ви - садівник зі стажем і маєте чимало корисних порад для тих, хто тільки пробує себе на цій ниві? Пишіть нам! Не в змозі довше мовчати і хочете поділитися з газетою найболючішим, найсокровеннішим, най-най-най… Пишіть і ще раз пишіть нам! Найкращі листи будуть публікуватися в газеті та на сайті видання, а їх авторів чекають призи  саджанці плодових дерев, до речі, з можливістю їх фахової посадки. Уявіть, як уже за кілька років буде ласувати соковитими і стиглими плодами.  Навіть десятиліття по тому ваш сад буде щедро обдаровувати своїми плодами ваших дітей та онуків, а це значить, що ви зробили дійсно важливу і корисну справу для багатьох людей…

Свого часу Монастирищина мала статус «фруктової столиці» Тернопілля, адже саме у нашому регіоні величезні площі землі, найбільш придатної для садівництва, і наша область забезпечувала соками увесь колишній Радянський Союз. Давайте спільними зусиллями допоможемо їй відродити колишній потенціал. Сади України - наш завтрашній день. Нехай вся Україна відродиться з весною. Підтримайте наш почин!

 
 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Наголос
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…