Акція! Напиши листа - отримай сад

Шановні читачі!  Щоби стати частиною великої справи, кожен українець має посадити дерево в саду/парку/районі/дворі на своїй малій батьківщині - аби по всій Україні, в кожному селі та місті зазеленіли квітучі сади. Редакція газети «В Яблучко» береться допомогти вам у цій справі: ми оголошуємо конкурс на кращий читацький лист, винагородою в якому будуть сертифікати на саджанці плодових дерев.  Нам цікава ваша думка щодо хвилюючих подій в країні, розповіді про життєві стежки чи людські долі… Пишіть нам! Ви - садівник зі стажем і маєте чимало корисних порад для тих, хто тільки пробує себе на цій ниві? Пишіть нам! Не в змозі довше мовчати і хочете поділитися з газетою найболючішим, найсокровеннішим, най-най-най… Пишіть і ще раз пишіть нам! Найкращі листи будуть публікуватися в газеті та на сайті видання, а їх авторів чекають призи  саджанці плодових дерев, до речі, з можливістю їх фахової посадки. Уявіть, як уже за кілька років буде ласувати соковитими і стиглими плодами.  Навіть десятиліття по тому ваш сад буде щедро обдаровувати своїми плодами ваших дітей та онуків, а це значить, що ви зробили дійсно важливу і корисну справу для багатьох людей…

Свого часу Монастирищина мала статус «фруктової столиці» Тернопілля, адже саме у нашому регіоні величезні площі землі, найбільш придатної для садівництва, і наша область забезпечувала соками увесь колишній Радянський Союз. Давайте спільними зусиллями допоможемо їй відродити колишній потенціал. Сади України - наш завтрашній день. Нехай вся Україна відродиться з весною. Підтримайте наш почин!

 
 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Наголос
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.