Акція! Напиши листа - отримай сад

Шановні читачі!  Щоби стати частиною великої справи, кожен українець має посадити дерево в саду/парку/районі/дворі на своїй малій батьківщині - аби по всій Україні, в кожному селі та місті зазеленіли квітучі сади. Редакція газети «В Яблучко» береться допомогти вам у цій справі: ми оголошуємо конкурс на кращий читацький лист, винагородою в якому будуть сертифікати на саджанці плодових дерев.  Нам цікава ваша думка щодо хвилюючих подій в країні, розповіді про життєві стежки чи людські долі… Пишіть нам! Ви - садівник зі стажем і маєте чимало корисних порад для тих, хто тільки пробує себе на цій ниві? Пишіть нам! Не в змозі довше мовчати і хочете поділитися з газетою найболючішим, найсокровеннішим, най-най-най… Пишіть і ще раз пишіть нам! Найкращі листи будуть публікуватися в газеті та на сайті видання, а їх авторів чекають призи  саджанці плодових дерев, до речі, з можливістю їх фахової посадки. Уявіть, як уже за кілька років буде ласувати соковитими і стиглими плодами.  Навіть десятиліття по тому ваш сад буде щедро обдаровувати своїми плодами ваших дітей та онуків, а це значить, що ви зробили дійсно важливу і корисну справу для багатьох людей…

Свого часу Монастирищина мала статус «фруктової столиці» Тернопілля, адже саме у нашому регіоні величезні площі землі, найбільш придатної для садівництва, і наша область забезпечувала соками увесь колишній Радянський Союз. Давайте спільними зусиллями допоможемо їй відродити колишній потенціал. Сади України - наш завтрашній день. Нехай вся Україна відродиться з весною. Підтримайте наш почин!

 
 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Наголос
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...