Акція! Напиши листа - отримай сад

Шановні читачі!  Щоби стати частиною великої справи, кожен українець має посадити дерево в саду/парку/районі/дворі на своїй малій батьківщині - аби по всій Україні, в кожному селі та місті зазеленіли квітучі сади. Редакція газети «В Яблучко» береться допомогти вам у цій справі: ми оголошуємо конкурс на кращий читацький лист, винагородою в якому будуть сертифікати на саджанці плодових дерев.  Нам цікава ваша думка щодо хвилюючих подій в країні, розповіді про життєві стежки чи людські долі… Пишіть нам! Ви - садівник зі стажем і маєте чимало корисних порад для тих, хто тільки пробує себе на цій ниві? Пишіть нам! Не в змозі довше мовчати і хочете поділитися з газетою найболючішим, найсокровеннішим, най-най-най… Пишіть і ще раз пишіть нам! Найкращі листи будуть публікуватися в газеті та на сайті видання, а їх авторів чекають призи  саджанці плодових дерев, до речі, з можливістю їх фахової посадки. Уявіть, як уже за кілька років буде ласувати соковитими і стиглими плодами.  Навіть десятиліття по тому ваш сад буде щедро обдаровувати своїми плодами ваших дітей та онуків, а це значить, що ви зробили дійсно важливу і корисну справу для багатьох людей…

Свого часу Монастирищина мала статус «фруктової столиці» Тернопілля, адже саме у нашому регіоні величезні площі землі, найбільш придатної для садівництва, і наша область забезпечувала соками увесь колишній Радянський Союз. Давайте спільними зусиллями допоможемо їй відродити колишній потенціал. Сади України - наш завтрашній день. Нехай вся Україна відродиться з весною. Підтримайте наш почин!

 
 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Наголос
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.