АНЕКДОТИ №69

Сиджу в кав’ярні й п’ю каву. Підходить хлопець і каже:

— Дівчино, можна я за вас заплачу?

Я не розгубилася — дістала квитанції за газ, світло та воду.

* * *

Чоловік каже синові:

— Ваню, піди до сусіда, попроси в нього молоток, щоб цвях забити.

Син повертається:

— А сусід каже, що якщо молоток використовувати — він зношується.

— Ну й жмикрути! Гаразд, діставай наш.

* * *

На екзамені з анатомії професор ставить студентці запитання:

— Який орган є символом кохання?

— У чоловіка чи жінки? — перепитує студентка.

— Боже, в мої часи це було серце.

***

 

Дівчина приходить до стоматолога:

— Лікарю, мені так страшно, навіть не знаю, що краще — зуб свердлити або дитину народити.

— Вирішуйте швидше, мені ж треба знати, під яким кутом нахиляти крісло!

**

До магазину заходить товста жінка:

— Я хотіла б подивитися купальний костюм, який би мені підійшов.

Продавець:

— Я теж!

* * *

— Мамо, мій чоловік знову накричав на мене, я переїжджаю жити до тебе.

— Ні, він повинен заплатити за свої помилки. Я переїжджаю жити до вас.

* * *

— Коли потрібно збирати яблука?

Петро: — У серпні!

Маша: — У вересні!

Вовочка з виглядом знавця: — Коли собака прив’язаний!

***

— Вовочко, ти чому вчора не був у школі?

— А я подарунок учительці робив.

— Який подарунок?

— А в неї вчора був день народження, ось я і вирішив — нехай відпочине без мене.

* * *

— Я чув, ти розлучився. Як ти це пережив?

— Ой, та зараз хоч заспокоївся, а спочатку думав, що збожеволію від радості!

* * *

Найважче — це влаштуватися на роботу жінці. Усім потрібні вісімнадцятирічні дівчата з тридцятирічним досвідом роботи, з двома освітами та дорослими дітьми.

***

— Студенти, ви знаєте, що таке наркоз?

— Ні.

— Наркоз — це найкращий засіб уникнути порад пацієнта під час операції.

* * *

Тільки сівши на підлогу в позу лотоса й розслабившись, розумієш прості речі: треба помити під шафою і ось куди поділася зарядка від телефону.

* * *

— А якщо в мене парашут не розкриється?

— Укладальник парашутів не отримає премію.

* * *

У в’язницю прибула комісія. Запитують начальника в’язниці:

— Чому при такій ненадійній охороні у вас ніхто ще не втік?

— А я їм щоранку повідомляю про чергове зростання цін.

 


Повернутися
24.05.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.