Помідори зі смаком… дині!

– Мало хто знає, що помідори бувають не лише червоні, а й жовті, зелені, смугасті, темно-сині, –  розповідає тернополянин Андрій Семчук, – а ще вони бувають різні на смак. Так, помідор сорту «Малахітова шкатулка» зовні зелений, а на смак дуже нагадує диню. Коли дружина принесла до себе на роботу кілька плодів, щоб почастувати співробітниць, вони, скуштувавши, не повірили, що це помідори.

 У себе на дачі чоловік вирощує понад 30 сортів томатів. З 14-16 лютого починає висівати насіння на розсаду ранніх сортів.

–  Насіння потрібно вибирати таке, що підходить до нашого регіону, –  пояснює Андрій Ярославович, – а то в нас люди часто ганяються за екзотичними назвами сортів, а потім бідкаються, чому розсада гине. За більш як шість років я методом спроб і помилок вибрав для себе перевірені сорти, які найкраще ростуть у відкритому грунті і стійкі до фітофтори. З українських мені найбільше подобаються «Карась» і «Господар».

Перед висіванням Андрій Ярославович вимочує насіння у розчині з витяжки каліфорнійських черв’яків.

– Можна використовувати й природні біостимулятори, – зауважує господар. – Наприклад, вимочувати у розчині меду: столову ложку розвести у півлітра теплої перекип’яченої води, у сокові алое – сік одного листка витиснути, розвести у півлітра води і залити нею насінини, у картоплі – кілька картоплин винести на мороз, щоб промерзли, а потім потерти і вичавити сік, у якому замочувати насінини. Вимочувати потрібно 12-15 годин, щоб насінини набухли. Можна використовувати ще загальновідомий спосіб –  вимочування у 1-відсотковому розчині марганцівки –  1 г марганцівки розводять у  100 мл теплої води. До речі, голландське насіння вимочувати не потрібно.

Насіння Андрій Ярославович висаджує у великі ящики, в ямки додає деревний попіл та перемелену яєчну шкаралупу.

– Попіл містить багато калію, а ще забезпечує початковий захист розсади від фітофтори, – каже господар. – До слова, у дощові дні помідори посипаю попелом, щоб не згинули від фітофтори. А яєчна шкаралупа допомагає регулювати кислотність грунту і насичує рослини кальцієм.

Ящики ставить у добре освітлене місце, щоб насіння швидше проросло. У дуже похмурі дні підсвічує лампами.

– Коли розсада зміцніє, забираю у прохолодне приміщення, щоб не витягувалася, – розповідає Андрій Семчук. – Занадто високі рослини при пересадці не приживуться. Розсада високорослих сортів повинна бути приблизно 30 сантиметрів, середньорослих – не більше 25. На ринку продають і півметрові, але вони нікудишні через те, що їх «перегодували» всілякою «хімією», щоб швидше росли.

Щоб розсада не згинула, Андрій Семчук радить помірно її поливати водою кімнатної температури, бо може «кинутися» чорна ніжка і корінці  почнуть гнити.

– Основне – вгадати із часом висадки, –  зазначає господар, – інакше уся праця може стати марною. Розсаду я не пікірую. Перед висаджуванням упродовж двох тижнів загартовую її – виношу на веранду, а потім на кілька годин надвір. У відкритий грунт помідори висаджую на початку травня.

 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...