ГОРОХОВИЙ РЕКОРД

Українські аграрії засіяли горохом 226 тисяч гектарів, що стало рекордом останніх років

Схоже, орендарі сільськогосподарських угідь потроху позбавляються споживацького інстинкту щодо землі, повертаючись до раціональних сівозмін. Як повідомила прес-служба консалтингового агентства «УкрАгроКонсалт», Україна цього року може зібрати рекордний протягом останнього десятиріччя урожай гороху завдяки значному збільшенню площ під цією культурою.

«Враховуючи настільки істотне для гороху зростання площ, а також сприятливі агрометеорологічні умови, які забезпечують хорошу врожайність, валовий збір гороху 2016 року може стати максимальним протягом останніх десяти років», — вважає аналітик зернового ринку Марина Сич. Експерт зазначає, що при прогнозі на 182 тисячі гектарів аграрії в цьому році віддали під горох 226 тисяч гектарів.

«Цього року фермери ризикнули, і цей ризик цілком виправдає себе. Погода під час сівби склалася сприятливо, крім того, температура повітря дозволила розпочати посівну кампанію на кілька тижнів раніше звичних строків: сівбу гороху в південних областях розпочали вже у двадцятих числах лютого. До України нинішнього сезону прийшла рання весна, яка супроводжувалася ще й достатньою кількістю опадів, а отже, хорошими запасами продуктивної вологи в ґрунті. Таким чином, посіви ранніх ярих культур розвинені краще багаторічної норми», — зазначила Сич.

Горох справді належить до незручних у вирощуванні культур через підвищену залежність від погодних умов як у сходах та розвитку, так і при достиганні та збиранні врожаю. Але він — хороший попередник для більшості сільськогосподарських культур та чудовий партнер у сівозміні для господарів, які застосовують ґрунтозахисне землеробство. Безумовно, стимулом для ризику стало й підвищення цін на горох та бобові на світових ринках на тлі їх падіння на зернові й кукурудзу.

За даними Держстату, минулого року валовий збір гороху в Україні склав близько 390 тисяч тонн. Урожай зернових і зернобобових склав 60,1 мільйона тонн, що на 5,8 відсотка менше показника попереднього, 2014, року.


Повернутися
24.05.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...