ЩО ТАКЕ ЗРОБИТИ, АБИ ГАЗОМ НЕ ПАЛИТИ

Після квітневого підвищення Кабміном тарифів на газ українці стали масово відмовлятися від блакитного палива. Нагадаємо, з 1 травня уряд скасував пільгові тарифи на газ для населення і затвердив їх в розмірі 6879 грн. за тисячу кубометрів (раніше 3600 грн. пільговий тариф і 7188 грн. – без пільг). Як викручується народ, пише «Сегодня».

Житель Київської області Євген Чмут вже два місяці як змінив газовий котел на комбінований – газово-твердопаливний. Каже, що в літній час топитиме брикетами і дровами, і до зими остаточно прорахує витрату і вигоду.

    «Будинок у мене великий, навіть влітку вечорами в ньому прохолодно. Опалювати 200 «квадратів» мені не по кишені, а ось «куб» дров можна купити за 500 грн. Влітку мені цього вистачить на місяць, а далі рахуватиму», – розповів Євген.

Експерти погоджуються, що дров'яне опалення будинків залишається найвигіднішою альтернативою зростаючому в ціні газу.

    «Для приватних домогосподарств дрова залишаються найдешевшим видом палива, адже дров'яні котли коштують в рази дешевше, ніж біогазові установки, ціна яких перевалює за десятки тисяч», – підкреслив енергоексперт Дмитро Марунич.

Проте, в мережі можна знайти масу оголошень про продаж генераторів, що виробляють газ практично з чого завгодно: від коров'ячого посліду до водоростей і відходів бурякоцукрової промисловості. Продавці обіцяють, що в добу така установка здатна виробляти до 200 літрів висококалорійного газу на добу, що дорівнює 10 годинам горіння газу на плиті.

    «Такі установки доцільно встановлювати в селах, біля сільгосппідприємств, де є постійне надходження сировини для установки, адже в місто тоннами возити постійно гній не будеш, – пояснює експерт з альтернативних джерел енергії Антон Удовиченко. – Потрібно врегулювати процедуру, коли кожне домогосподарство в селі буде звозити відходи в одне місце для роботи біогазової установки, яка забезпечуватиме жителів газом».

За словами експерта-енергетика Валентина Землянського, такі способи отримання газу все ж більше підходять для підприємств, ніж для приватних домоволодінь:

    «Питання – в окупності. У промислових масштабах це ще вигідно, але на побутовому рівні окупності доведеться почекати – коштують подібні установки досить дорого, пересічним українцям вони не по кишені», – зазначив Землянський.

Дійсно, одна з вітчизняних компаній пропонує біогазову установку для опалення будинку в 150 кв. м за 100 тис. грн. З тонни гною така установка дасть 65 кубометрів газу. «Відповідно, для тисячі кубометрів газу необхідно близько 15 тонн гною. На ринку таку кількість сировини можна купити за 5-5,5 тис. грн, – пояснює продавець Віктор. – На перший погляд це дешевше: 5 тис. грн проти 6,8 тис. за новим тарифом, але є важливий нюанс – в біогазі приблизно метану на третину менше, ніж у природному газі, значить, і на опалення його буде йти на третину більше».

Провайдер пустив в хід солому

Як раніше повідомляв Ecotown, у Миколаєві інтернет-провайдер повністю відмовився від газу і другий рік опалює 20 тис. кв. м своїх приміщень пелетами з соломи.

    "При першому підвищенні ціни на газ для юридичних осіб, два роки тому, нам довелося відмовитися від блакитного палива (платили 7 тис. грн.), і ми встановили котел, який працює на деревній трісці, – пояснив представник фірми Юрій. – Але тріска теж виявилася досить дорогою, і ми спробували солом'яні пелети. Це дешевий матеріал: в селах солому або спалюють, або після збирання врожаю вона просто залишається на полі, тому витрати дорівнюють витратам тільки на її прибирання і транспортування. Ми купили пелетну установку і самі почали виготовляти пелети з соломи. Ми зробили аналізи, і виявилося, що теплота її згоряння не гірша, ніж від деревної тріски. Крім того, сильно економимо, адже для вироблення потрібно нам 1 тис. кубометрів газу, з солом'яних пелет необхідно близько 2 тонн сировини, яка обійдеться в 4 тис. грн.»


Повернутися
24.05.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...