Анекдоти

Наука виділяє три різновиди байдужості: колірний — фіолетово, геометричний — паралельно, музичний — по барабану!

* * *

Уперше мене назвали злопам’ятним 17 грудня 1997 року о 13:44.

* * *

Перше правило клубу спортивного орієнтування — нікому не розповідати, де розташований клуб спортивного орієнтування.

* * *

Любі дівчата, не давайте хлопцям марних надій.

Не залишайте на плиті порожню сковороду із закритою кришкою.

***

Президент компанії Google Ventures Білл Меріс розповів, що біологічний потенціал людини дозволяє досягати віку в 500 років.

Просив не казати Путіну.

* * *

Якщо події розвиватимуться так і далі, то у 2017 році горілку в Росії роздаватимуть безплатно. А в 2019-му за відмову пити безплатну горілку з’явиться кримінальна відповідальність.

* * *

Розмова в Росії:

— Путін узагалі п’є?

— Та ніби ні.

— А що ж він тоді цілий тиждень робив?!

* * *

На наступний день після виходу фільму «Крим. Шлях на батьківщину» росіяни побачили продовження: «Путін. Повернення на роботу».

* * *

Іноземець запитує в росіянина:

— Чому «будьонівка» — це шапка, «хрущовка» — це квартира, а «путінка» — горілка?

— Бо діди воювали, батьки будували, а ми — п’ємо...

* * *

Мама розмовляє з дочкою:

— Яка ж ти все-таки вредна...

— Усі претензії — до виробника!

* * *

Жінку зрозуміти легко: вона — як розкрита книга.

Книга з квантової фізики китайською мовою. Але ж розкрита!

* * *

Цікаво, якщо ти помер і потрапив у пекло, скільки часу пройде, поки ти зрозумієш, що не на роботі?

— Налийте мені віскі, будь ласка.

— Але ж зараз 8-ма ранку!

— Ну добре, киньте туди пластівців.

* * *

— Вас звільнено. За систематичні прогули.

— Можна подумати, якби я прогулював хаотично, ви б мене залишили.

* * *

— Слухайте, чому у вас туалетний папір так подорожчав? Він же «Обухівський»!

— Тому що долар подорожчав.

— А, то от чому в Україні доларів не вистачає. Усі на виготовлення туалетного паперу йдуть.

* * *

Учені запевняють, що коротким текстовим повідомленням не можна загіпнотизувати людину. Вони просто не бачили, як на мою дружину діє напис «Знижка 80%».

 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...