ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №68

 Як часто нам із вами доводиться чути: «Ця війна нас змінила»… Не можу до кінця із цим погодитися. Війна не змінює людей. Війна — вбиває. Когось буквально. В комусь — людяність. Віру або дружбу. Кохання чи повагу. Війна не змінює людину, а оголює її сутність, розкриваючи справжню натуру, розставляючи крапки над «і». Людей змінює життя. І вони в свою чергу намагаються змінити життя, зробити його кращим, або ж просто – зберегти його…

 Коли в наше буття входить смерть, то їй необхідно протиставляти не-смерть. Що більше і різноманітніше проявлятиметься життя навколо – то краще. Мені не подобається вираз "смертію смерть поправ". Життя попирає смерть, так має бути насправді. А смерть лише тягне за собою інші смерті.

 Нам нині потрібно чимпобільше життя. Життя, відвойованого у смерті. Потрібно виводити мистецтво з затінку війни, проводити фестивалі та акції, писати вірші. Поезія зараз потрібна бодай для того, щоб говорити іншою лексикою – поміщати слово "війна" в такий контекст, у якому війна стає неможливою. Зрештою, війна ніколи не кінчається. Вона завжди та сама — міняються тільки види зброї. Але й виграється війна перш за все у головах.


Повернутися
15.05.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.