ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №68
Як часто нам із вами доводиться чути: «Ця війна нас змінила»… Не можу до кінця із цим погодитися. Війна не змінює людей. Війна — вбиває. Когось буквально. В комусь — людяність. Віру або дружбу. Кохання чи повагу. Війна не змінює людину, а оголює її сутність, розкриваючи справжню натуру, розставляючи крапки над «і». Людей змінює життя. І вони в свою чергу намагаються змінити життя, зробити його кращим, або ж просто – зберегти його…
Коли в наше буття входить смерть, то їй необхідно протиставляти не-смерть. Що більше і різноманітніше проявлятиметься життя навколо – то краще. Мені не подобається вираз "смертію смерть поправ". Життя попирає смерть, так має бути насправді. А смерть лише тягне за собою інші смерті.
Нам нині потрібно чимпобільше життя. Життя, відвойованого у смерті. Потрібно виводити мистецтво з затінку війни, проводити фестивалі та акції, писати вірші. Поезія зараз потрібна бодай для того, щоб говорити іншою лексикою – поміщати слово "війна" в такий контекст, у якому війна стає неможливою. Зрештою, війна ніколи не кінчається. Вона завжди та сама — міняються тільки види зброї. Але й виграється війна перш за все у головах.
← Повернутися
