ЗНЕСИЛЕНІ... ВІДПУСТКОЮ

Здавалося б, ніщо так не заряджає нас позитивом, як довгоочікувана відпустка. Однак багатьом знайоме це відчуття: відпочинок закінчився, а сили рухатися далі немає. І тебе вже не просто напружує, а емоційно вбиває необхідність щоранку під звуки нахабного будильника діставати себе з теплого ліжка і запаковувати в уніформу рутинних обов’язків. Як жартує мій колега, «ніхто так гостро не потребує відпустки, як людина, яка щойно з неї повернулася». Справді, за спостереженнями психологів, для того аби «відновити» себе після відпочинку і повернутися до звичного життя, людині потрібно від чотирьох днів до кількох тижнів. Усе залежить від особливостей характеру. А ось у цей перехідний період доводиться продумувати кожен свій крок — і вдома, і на роботі. Починаючи від ритуальної ранкової кави і завершуючи вечірньою ванною.

    Неначе танк проїхав по тобі...

     Визначаючи стан, що заважає відразу після відпустки «ввімкнути» себе в робочий ритм, психологи уникають слова «депресія». Ідеться лише про погіршення емоційного та фізичного стану, наголошують фахівці. Впоратися з цією проблемою людина в змозі і самотужки, тоді як депресія потребує серйозної підтримки з боку медиків.

     Стрес проявляє себе по-різному. У когось починається підвищена нервова активність, хтось, навпаки, впадає в апатію. «Чоловік дратується через пересолений борщ, сина зранку не можу добудитись і зібрати вчасно до школи, начальник «вантажить» дорученнями, які слід було зробити «на вчора», — і все, я починаю зриватись. Впадаю в істерику, плачу. А потім відчуваю таке спустошення в душі, ніби по мені танк проїхав», — каже моя подруга Світлана, яка щойно повернулася на роботу з відпочинку.

     Якщо після відпустки людині не хочеться виходити на роботу, варто замислитися — а чи тією справою ти займаєшся? «Адже коли твоя діяльність тобі до вподоби, ти ладен займатися улюбленою справою і вдень, і вночі, і в свята, і навіть безкоштовно... І додаткових стимулів для цього не потрібно», — переконана столичний психолог Ольга Соломка.

     Для того щоб успішно побороти емоційний спад, пані Ольга радить насамперед розібратися з мотивацією. Зрозуміти, що рухає тобою, коли йдеш на роботу, — необхідність утримувати рідних, можливість проводити вільний час, допрацювати до пенсії, розвиватися. «Якщо робота не приносить задоволення, то саме час знайти щось цікавіше, бо інакше далі доведеться працювати лише на ліки, — застерігає психолог. — Але якщо немає сил щось змінити, то варто бодай переглянути ставлення до роботи, знайти в ній позитивні моменти, подумати, чи приносить вона користь людям, чи дає змогу реалізувати себе».

    Рух — «двигун» гормонів радості

     Боротися з нудьгою і поповнювати енергетичний заряд Ольга Соломка радить у приємний для себе спосіб. «Зазвичай для того, аби стати бадьорішим, більшість використовує чай, каву, шоколад чи енергетичні напої. Проте ці засоби, так само як і алкоголь, спочатку додають енергії, а потім відбувається спад, і треба їх приймати знову, крім того, вони шкодять здоров’ю, — нагадує психолог. — Тому краще обійтися природними засобами. Після щедрих застіль варто перейти на фрукти та овочі, причому в сирому вигляді. Приміром, брати собі на обід чи перекуску яблука, апельсини, горіхи. Або один прийом їжі, скажімо, сніданок чи вечерю, замінити на овочевий салат. Це і сили додасть, і зайві кілограми швидко прибере».

     Руховий режим також варто змінити. Це не означає, що треба проти власної волі мчати на стадіон чи в тренажерний зал. Краще уникати наруги над тілом, вистачить і маленьких кроків. «В ідеалі, звичайно, — знайти для себе енергетичну практику до душі. Це можуть бути спеціальні дихальні вправи, йога, китайський цигун чи плавання, медитація... Але для початку підійдуть будь-які фізичні навантаження, — додає пані Ольга. — Скажімо, дорогу на роботу чи додому варто зробити дещо тривалішою — вибрати маршрут, де б можна було прогулятися пішки, в ідеалі — поближче до природи. У крайньому разі замість ліфта краще походити сходами, а на ескалаторі в метро не стояти пасивно, а потроху підніматися вгору самостійно. Так і настрій удасться покращити, і енергії додати — ми починаємо глибше дихати, м’язи напружуються, а гормони радості виробляються».

    ДО РЕЧІ

    Не будуйте глобальних планів

     Аби спокійно пережити емоційний спад після відпустки, фахівці радять відразу не пірнати з головою в роботу, а дати собі трохи часу адаптуватися до звичного трудового ритму. Не будуйте глобальних планів, не призначайте важливi переговори. Будь-який аврал може викликати неврози, головний біль, загострити хронічні недуги. Важливо час від часу влаштовувати невеликі перерви, не працювати допізна і не брати роботу додому. Жодних трудових подвигів — застерігають психологи. Найкраще пройти цей період, вирішуючи прості рутинні справи.


Повернутися
15.05.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...