«СОНЯЧНИХ ДЕРЕВ» У ТЕРНОПОЛІ ДОДАСТЬСЯ

Вандали не зупинять іновацій - в Тернополі встановлять нові "сонячні дерева".  На цьому наголосив заступник міського голови Тернополя Владислав Стемковський. Хоч днями місцеві вандали повиривали кабелі для зарядки смартфонів і гаджетів в центрі міста, їх відновлюють, а ініціативу й далі впроваджуватимуть. Установлене на Театральній площі "Сонячне дерево" уже отримало нові "гілочки", тобто кабелі для підзарядки гаджетів замість тих, котрі  зловмисники пообривали.

- Такі ж «сонячні дерева» як поблизу Театрального майдану, згодом будуть облаштовані і у парках Тернополя. На це ми маємо відповідне доручення і такі дії вандалів нас не зупинять, - говорить Владислав Стемковський. – Сподіваюся, що у вандалів все ж прокинеться совість і вони зрозуміють, що нищити майно міста це шкодити самому собі. Люди мають зрозуміти, що це зроблено для них. Пошкоджений кабель неможливо використати деінде, неможливо продати, тобто логіки у такому вандалізмі абсолютно немає.

До слова, камера відео спостереження, встановлена на «сонячному дереві» таки зафіксувала зловмисників, які повиривали кабелі для заряджання. Зараз їх пошуками займаються правоохоронці.


Повернутися
15.05.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...