Маразматичні сувеніри: у Росії «штампують» медалі «За взяття Києва»

Прилавки російських «воєнторгів» ломляться від «ширпотребу». Товар під червоні дати календаря підганяють. І до річниці окупації Криму маразматичних сувенірів наштампували (у серії «Вежливые люди» – футболки, чашки, брелоки, шеврони з пиками «зелених чоловічків»). І до 9 Травня вже запаслися — «карнавальними» орденами і медалями.  

До маразматичної «сувенірки» треба ж ще й пропагандистські бірки зметикували.  Але навіть зірка героя чи георгіївський хрест ДНР з «новоросійськими» медальками на додачу — не вершина шизофренії. Для «путіноїдів» вже наштампували медалі за взяття Києва, Львова та звільнення Одеси (від «київської хунти», звісно ж).  «Визволителями» пропонують стати за 499 рублів. Краще б медальок «Заслуженный ватник России» наштампували.   Ага, до речі, на білих тапочках прапори «Новоросії» не пробували штампувати?

 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...