У БУЧАЧІ БУДУТЬ ДНІ ПІНЗЕЛЯ

3-5 червня проведуть "Дні Пінзеля" в Бучачі на Тернопільщині. У ці дні відкриють доступ до всіх архітектурних пам’яток та музеїв Бучача., покажуть, як жив Пінзель, а наприкінці кожного дня влаштовуватимуть концерти в церкві.

— Місто Бучач дуже багате на історичні, архітектурні пам’ятки. Тут проживали та творили багато відомих людей. Серед них скульптор Іоан Георг Пінзель, галицький скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. В наш час цікавість до його творчості була піднята  завдяки Б.Г.Возницькому.  Після потужної виставки у  Луврі, як справедливо стверджує Тарас Возняк, популяризація творчості знаменитого скульптора спала. Саме тому, починаючи з 2016 року в Бучачі на початку червня вирішено проводити “Дні Пінзеля“, — розповідає «Добі» координатор проекту Олег Гребеньовський.

Таким чином ініціатори проведення "Днів Пінзеля" хочуть привернути увагу до мистецької спадщини, поширити інформацію про творчість Йогана Георга Пінзеля. Показати людям де, в яких умовах творив скульптор. 

Під час проведення днів відкриють доступ до всіх архітектурних пам’яток та музеїв Бучача. Кожного дня будуть спеціальні екскурсійні рейси автобусів в село Рукомиш до фігури Св.Онуфрія.  

— До нас запрошуємо науковців, мистецтвознавців та людей, які цікавляться скульптурою, мистецькими пам’ятками, творчістю Пінзеля, щоб вони поділилися інформацією, своїми знаннями. Крім того кожний день буде завершуватися камерним концертом у костелі Успіння Богородиці серед скульптур Пінзеля, — каже Олег Гребеньовський.


Повернутися
15.05.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.