У БУЧАЧІ БУДУТЬ ДНІ ПІНЗЕЛЯ

3-5 червня проведуть "Дні Пінзеля" в Бучачі на Тернопільщині. У ці дні відкриють доступ до всіх архітектурних пам’яток та музеїв Бучача., покажуть, як жив Пінзель, а наприкінці кожного дня влаштовуватимуть концерти в церкві.

— Місто Бучач дуже багате на історичні, архітектурні пам’ятки. Тут проживали та творили багато відомих людей. Серед них скульптор Іоан Георг Пінзель, галицький скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. В наш час цікавість до його творчості була піднята  завдяки Б.Г.Возницькому.  Після потужної виставки у  Луврі, як справедливо стверджує Тарас Возняк, популяризація творчості знаменитого скульптора спала. Саме тому, починаючи з 2016 року в Бучачі на початку червня вирішено проводити “Дні Пінзеля“, — розповідає «Добі» координатор проекту Олег Гребеньовський.

Таким чином ініціатори проведення "Днів Пінзеля" хочуть привернути увагу до мистецької спадщини, поширити інформацію про творчість Йогана Георга Пінзеля. Показати людям де, в яких умовах творив скульптор. 

Під час проведення днів відкриють доступ до всіх архітектурних пам’яток та музеїв Бучача. Кожного дня будуть спеціальні екскурсійні рейси автобусів в село Рукомиш до фігури Св.Онуфрія.  

— До нас запрошуємо науковців, мистецтвознавців та людей, які цікавляться скульптурою, мистецькими пам’ятками, творчістю Пінзеля, щоб вони поділилися інформацією, своїми знаннями. Крім того кожний день буде завершуватися камерним концертом у костелі Успіння Богородиці серед скульптур Пінзеля, — каже Олег Гребеньовський.


Повернутися
15.05.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…