КАПУСНЯКОВІ РІКИ, ВАРЕНИКОВІ БЕРЕГИ…

Одразу два фестивалі - «Капусняк-фест» та «Вареник-фест» у Збаразькому замку відкрили на Тернопіллі новий туристичний сезон.

8 травня у Збаражі відзначили Свято замку.  У кінно-мистецькому театрі ім. Байди Вишневецького пройшов концерт, на якому гостей розважали співаки і танцювальні колективи з різних областей України. Також на подвір’ї замку провели конкурс молодих талантів, а під мурами історичної споруди відтворили лицарські бої.

Також усі охочі могли придбати собі вироби ковалів та майстрів народної творчості, а ще посмакувати варениками та капусняком від місцевих господинь. Таке торгове містечко розгорнули у парку біля замку.

- У цьому році ми запланували провести близько 40 туристичних фестивалів. Вже сьогодні три з них відбуваються у Бережанському та Збаразькому замках. Майже всі заплановані на цей рік туристичні імпрези матимуть свої особливості і не повторюватимуть одна одну. Переважно, вони відбуватимуться на територіях замків та фортець, яких у нас понад тридцять. Таким чином хочемо повніше показати туристичний потенціал нашого краю, привабити туристів до відвідин Тернопілля,- сказав начальник відділу туризму облдержадміністрації Назар Яворський.

Цьогорічні «Вареник-фест» та «Капусняк-фест» здивували туристів не тільки майже шістьма тисячами вареників та понад 200 літрами улюбленої галицької страви – капусняку, але й майстер-класами, лицарськими боями, фольклорно-етнографічними виставками та оригінальними виступами майстрів сцени.


Повернутися
09.05.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...