КАПУСНЯКОВІ РІКИ, ВАРЕНИКОВІ БЕРЕГИ…

Одразу два фестивалі - «Капусняк-фест» та «Вареник-фест» у Збаразькому замку відкрили на Тернопіллі новий туристичний сезон.

8 травня у Збаражі відзначили Свято замку.  У кінно-мистецькому театрі ім. Байди Вишневецького пройшов концерт, на якому гостей розважали співаки і танцювальні колективи з різних областей України. Також на подвір’ї замку провели конкурс молодих талантів, а під мурами історичної споруди відтворили лицарські бої.

Також усі охочі могли придбати собі вироби ковалів та майстрів народної творчості, а ще посмакувати варениками та капусняком від місцевих господинь. Таке торгове містечко розгорнули у парку біля замку.

- У цьому році ми запланували провести близько 40 туристичних фестивалів. Вже сьогодні три з них відбуваються у Бережанському та Збаразькому замках. Майже всі заплановані на цей рік туристичні імпрези матимуть свої особливості і не повторюватимуть одна одну. Переважно, вони відбуватимуться на територіях замків та фортець, яких у нас понад тридцять. Таким чином хочемо повніше показати туристичний потенціал нашого краю, привабити туристів до відвідин Тернопілля,- сказав начальник відділу туризму облдержадміністрації Назар Яворський.

Цьогорічні «Вареник-фест» та «Капусняк-фест» здивували туристів не тільки майже шістьма тисячами вареників та понад 200 літрами улюбленої галицької страви – капусняку, але й майстер-класами, лицарськими боями, фольклорно-етнографічними виставками та оригінальними виступами майстрів сцени.


Повернутися
09.05.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.