«КИСЛІ» ЦІНИ ІСПАНСЬКИХ ЛИМОНІВ

Після свят на ринку — порожньо. Ходиш вільно, ніхто тебе не штовхає ліктями, спокійно розглядаєш товар. Прилавки вгинаються від заморських фруктів, зелені та сезонних овочів. При вході на ринок лимони продавали по 60 гривень за кіло. За кілька кроків — ціна на 5-10 гривень вища. На одній ятці побачила лимони аж по 75 гривень. Запитую продавців, чому подорожчали. “Зараз привозимо на ринок товар з Іспанії, — кажуть. — Турецькі лимони були дешевшими. Але вони вже закінчилися, чекаємо нового врожаю”.

Зауважила, покупці не дуже купували “золоті” іспанські лимони. Бо ціна — занадто “кисла”. Підходили до прилавків, обурювалися дорожнечею і йшли геть. Деякі продавці не знали, чому подорожчали цитрини. “Та ми самі в шоці! — сказала продавець старшого віку. — Ще до Пасхи були дешеві, а тепер щось сталося… Долар стрибає, то й ціни на товари мусять підвищувати”.

Після Великодніх свят на ринках подорожчали не лише лимони, а й всі заморські фрукти. За кілограм апельсинів правлять від 26 гривень. Кілька днів тому їх можна було купити по 20-24 гривні за кіло. Побачила, як одна старша пані активно змітала з полиці акційні апельсини — по 16 гривень за кіло. Хотіла скласти їй компанію, але виявилося, що апельсини наполовину зігнилі… 30-гривневої позначки сягають грейпфрути, лайми — по 10-11 гривень за штуку, банани — 32-35 гривні за кілограм, мандарини — 35 гривень за кілограм, іспанська груша — 45, яблука — 10-18, імбир — 85.

У продажу з’явилася закарпатська полуниця. Черешні, кажуть продавці, будуть за тиждень-два. За кіло полуниці просять 45-55 гривень. Люди мляво купують ранню полуницю, беруть лише по півкіло. Продавці припрошують купувати більше, бо товар, мовляв, без нітратів…

З’явилася в продажу молода картопля із Закарпаття — по 30 гривень за кілограм. Бульба — невеличка, але має товарний вигляд. За пучок редиски просять 5 гривень, шпинат — 5-6 гривень, пучок м’яти — 10, листя салату, залежно від розміру, — від 10 гривень. Кілограм молодої капусти — 15-17 гривень.


Повернутися
09.05.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...