ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №66

Чи ви задумувалися колись про те, як жилося б Ісусу, якби він був нашим із вами сучасником? Хтось сказав би, що його б знову розіп’яли. Ще хтось — що він був би медійним персонажем зі своїм агентом, адвокатом і тисячами фоловерів в інтернеті, а дванадцять апостолів працювали б як його рекламний відділ.  Ще хтось говорить: «Якби Спаситель жив сьогодні, я би покинув усе і пішов слідом за ним». Невже в часи Ісуса Христа було легше повірити у Сина Божого, ніж сьогодні? … Виклики, спокуси і людські слабості насправді нічим не відрізняють  від сьогоднішніх, — вони ті ж самі, як і понад дві тисячі років тому…   Якщо Ісус воскрес, тобто живий, тоді хто ж може нас із ним розділити? Хто ж може позбавити нас його Любові, яка подолала ненависть і перемогла смерть?

День Воскресіння Христового, що приходить до нас з кожною новою весною —  це свято Віри та Любові. Любові, яка здатна перемогти все.

 Своїм воскресінням Христос  воскресив надію в наших серцях. Найбільші труднощі, найважчі біди, які випадають на нашу долю, можуть і будуть переможені! Це особливо важливо пам'ятати в часи важких випробувань.
 Нині, у час наближення найсвітлішого, найбільшого християнського свята , нехай Великодня радість осяє Україну, кожен дім і оселю, зігріє теплом любові наші серця і душі.

 Христос Воскрес! Воскресне Україна!


Повернутися
29.04.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...