АНЕКДОТИ №66

— Я не стверджую, що твоя мати погано готує, — говорить наречений нареченій, — але я, здається, починаю розуміти, чому ви молитеся перед їжею.

* * *
Моя бабуся каже:

 — Якщо напаскудити, а почуття провини так і не прийшло, — значить, усе правильно зробила.

* * *

Доктор запитує пацієнта:

— Як вам нові свічки-снодійне?

— Просто супер. Заснув, не встигнувши вийняти палець із заду.

* * *

Водія зупиняє даішник. Докопується по повній програмі. Але чоловік тримається стійко, всьому знаходить виправдання. Даішник просить відкрити багажник, а там — порожнє відро. Чоловік спокійно коментує:

— Не пощастило тобі! Прикмета така: якщо зустрінеться людина з порожнім відром — грошей не буде!

* * *

— Петровичу, а взагалі-то ви п’єте?

— Якщо це питання, то ні, а якщо пропозиція, то так.

* * *

Дочка олігарха приводить хлопця знайомитися з батьками.

Батько запитує хлопця:

— Дочку мою забезпечити зможеш?

— Бог дасть, забезпечу.

Увечері дочка запитує олігарха:

— Ну, як він тобі?

— Лох лохом! Але мені подобається, як він мене називає!

* * *

Побачив рецепт: «Візьміть 200 грамів коньяку...», дочитувати не став, мені вже подобається ця страва.

* * *

Якщо варити пельмені 20 хвилин, то це все ще пельмені, якщо 40 хвилин, то це макарони по-флотськи, а якщо 60 хвилин і посипати сиром, то вже лазанья.

* * *

  — Моя дружина так готує, що пальчики оближеш!

— Та сама фігня. Моя так зготує, що краще пальці облизувати, ніж її вариво їсти

* * *

Сьогодні здав іспит на «2». Прийшов додому, сказав батькам, що вони погано мене лаяли! Вони тут же виправилися!

* * *

Оголошення в садку: «Шановні батьки, стежте за своєю поведінкою! Після вихідних за сніданком усі діти чокаються!»

* * *

— Лікарю, в мене чоловік постійно грає на комп’ютері в танки і не звертає на мене уваги!

— Покажіть йому, що у вашому життi з’явився інший чоловік.

Тиждень потому:

— Зробили, як я говорив?

— Так. Я пішла до іншого.

— І яка реакція чоловіка?

— Тепер вони грають у танки разом.

* * *

Сидять двоє кумів. Один другому каже:

— От якби вернути всі ті гроші, що я пропив.

— І що б ти зробив?

— Та пропив би ще раз.

* * *

Два митники обговорюють, що подарувати на день народження колезі.

— Може, подаруємо машину?

— Машину ми йому вже дарували позаторік.

— Може, катер?

— Катер ми йому також дарували.

— Може, залишимо його самого на роботі на один день?

— Ти що! Це занадто розкішний подарунок!

 


Повернутися
29.04.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.