АНЕКДОТИ №66

— Я не стверджую, що твоя мати погано готує, — говорить наречений нареченій, — але я, здається, починаю розуміти, чому ви молитеся перед їжею.

* * *
Моя бабуся каже:

 — Якщо напаскудити, а почуття провини так і не прийшло, — значить, усе правильно зробила.

* * *

Доктор запитує пацієнта:

— Як вам нові свічки-снодійне?

— Просто супер. Заснув, не встигнувши вийняти палець із заду.

* * *

Водія зупиняє даішник. Докопується по повній програмі. Але чоловік тримається стійко, всьому знаходить виправдання. Даішник просить відкрити багажник, а там — порожнє відро. Чоловік спокійно коментує:

— Не пощастило тобі! Прикмета така: якщо зустрінеться людина з порожнім відром — грошей не буде!

* * *

— Петровичу, а взагалі-то ви п’єте?

— Якщо це питання, то ні, а якщо пропозиція, то так.

* * *

Дочка олігарха приводить хлопця знайомитися з батьками.

Батько запитує хлопця:

— Дочку мою забезпечити зможеш?

— Бог дасть, забезпечу.

Увечері дочка запитує олігарха:

— Ну, як він тобі?

— Лох лохом! Але мені подобається, як він мене називає!

* * *

Побачив рецепт: «Візьміть 200 грамів коньяку...», дочитувати не став, мені вже подобається ця страва.

* * *

Якщо варити пельмені 20 хвилин, то це все ще пельмені, якщо 40 хвилин, то це макарони по-флотськи, а якщо 60 хвилин і посипати сиром, то вже лазанья.

* * *

  — Моя дружина так готує, що пальчики оближеш!

— Та сама фігня. Моя так зготує, що краще пальці облизувати, ніж її вариво їсти

* * *

Сьогодні здав іспит на «2». Прийшов додому, сказав батькам, що вони погано мене лаяли! Вони тут же виправилися!

* * *

Оголошення в садку: «Шановні батьки, стежте за своєю поведінкою! Після вихідних за сніданком усі діти чокаються!»

* * *

— Лікарю, в мене чоловік постійно грає на комп’ютері в танки і не звертає на мене уваги!

— Покажіть йому, що у вашому життi з’явився інший чоловік.

Тиждень потому:

— Зробили, як я говорив?

— Так. Я пішла до іншого.

— І яка реакція чоловіка?

— Тепер вони грають у танки разом.

* * *

Сидять двоє кумів. Один другому каже:

— От якби вернути всі ті гроші, що я пропив.

— І що б ти зробив?

— Та пропив би ще раз.

* * *

Два митники обговорюють, що подарувати на день народження колезі.

— Може, подаруємо машину?

— Машину ми йому вже дарували позаторік.

— Може, катер?

— Катер ми йому також дарували.

— Може, залишимо його самого на роботі на один день?

— Ти що! Це занадто розкішний подарунок!

 


Повернутися
29.04.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...