ФЕСТИВАЛЬНА… МОБІЛІЗАЦІЯ

Ну і навіщо, скажіть мені, нам “ящик” із “вати”,  якщо вже за кілька днів після Великодня у Тернополі чи не на кожному кроці можна буде так багато всього побачити-послухати-почитати?

Уже з травня пише «НОВА Тернопільська газета»,  на Тернопіллі очікуємо на масову фестивальну мобілізацію: наше і так небідне на масові гуляння місто (до слова, загалом на Тернопільщині проводять 37 фестивалів) чекає справжній культурний бум!

І хоча слуги Гіппократа переконують, що з посту слід виходити поступово, мистецький “десерт” для тернополян  приготували такого розміру, що за один захід і не “проковтнеш”. Хоча, думаю, це той самий випадок, коли свята не буває забагато і від його “передозу” ніхто точно не постраждає…

Найтворчіша буква «Ї»

 …Коли всього лише одна літера може вмістити в собі “гримучу”, вибухову, термоядерну суміш літератури, музики, кіно, перфоменсу, малярства та фотографії… Коли під одним дахом зірок (себто, відомих письменників, музикантів, композиторів, художників, фотографів, кінорежисерів, акторів) збирається більше, ніж зірок у небі над цим же дахом… Коли на три дні тернополяни замість звичних проторованих маршрутів “робота-дім” “окуповують” драмтеатр, “Бункермуз” та “Книгарню Є”… Словом, ви уже й так зрозуміли: до Тернополя вчетверте приЇде фестиваль “Ї”. І саме на його сцені 6-8 квітня упродовж трьох діб (так-так, ДІБ, а не днів!) кожен зможе знайти Їдло для задоволення своїх творчих смаків! І, аби нагнати вам побільше апетиту, розповімо, що чи, точніше, кого саме фестиваль “Ї” приготував для тернополян на “перше”, “друге” та “десерт”.

Василь Шкляр, Юрій Винничук, Сергій Жадан, Іван Малкович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Мар’яна Савка, Маріанна Кіяновська, Катерина Бабкіна, Олександр Ірванець, Макс Кідрук, Дмитро Лазуткін за словом полізуть не в кишеню, а в книжку. Усього “літературний десант” налічує понад півсотні найгучніших імен з України, Білорусі, Польщі. У “меню” літературної частини фестивалю — презентації книжок та збірок, поетичні тандеми, творчі вечори, авторські зустрічі, дискусії, лекції, поетично-музичні перформенси та марафони… Кожна літературна “страва” розрахована на гурманів і подається під вишуканим неповторним “соусом”. Але — Їдем далі. Сцена музична: “Kozak System”, “Vivienne Mort”, Женя Галич

(O. Torvald), “Los Colorados”, “Жадан та собаки”, “Drum Тиатр”. Шаленство, драйв, несамовите розкошування голосу — це просто треба чути! Зрештою, своєрідним гаслом фестивалю є “Слухай. Дивись. Говори”. І щоб мати можливість втілити в життя принаймні два перші пункти програми, не забудьте придбати квитки на фестиваль. Вартість квитка на всі заходи програми упродовж трьох днів фестивалю — від 300 до 400 гривень, на один день — 130 гривень.

«Файне місто» — міні-«Євробачення»

Сани, як відомо, слід готувати влітку, а квитки на фестиваль “Файне місто” — купувати у квітні. Адже, по-перше, їх миттєво розбирають, як гарячі пиріжки, а по-друге, до 29 квітня ще маєте можливість зекономити: купити чотириденний квиток на фестиваль за 560 гривень. Після цієї дати за таке ж задоволення доведеться викласти уже 620 грн. Хоча задоволення, правду кажучи, того варте! Тим більше, що цьогоріч “файний фест” прийматиме справжніх “монстрів” світового року: епатажних переможців “Євробачення’2006” — фінський гурт “Lordi”, шведський гурт “Pain”, американських реперів “Crazy Town”, колоритних молдовських  “Zdob si Zdub”, майже культового Brutto, українських суперстар Onuka, “The Hardkiss”, Тартак, Бумбокс, “Антитіла”, Qarpa, Mad Heads,  Pianoбой, Рокаш та багато (ну дууууже багато, загалом близько сотні) інших.

Фестиваль “Файне місто”, каже один з його організаторів Максим Черкашин, є одним з небагатьох українських фестивалів, на якому перетинаються практично всі сучасні напрямки музики. Рок, альтернатива, фолк, поп, денс- музику виконують тільки кращі музичні українські та іноземні виконавці на шести сценах фестивалю, які творять музичну частину фестивальної програми.

Цьогоріч фестиваль “Файне місто” відбуватиметься 7-10 липня у чотириденному форматі на території міжнародного аеропорту “Тернопіль”, що є новинкою для фестивалів формату open-air на території України. Його відкриття буде в день святкування народного свята Івана Купала, закриття фестивалю буде супроводжуватися виступом європейських хедлайнерів та прямою трансляцією фінального матчу чемпіонату Європи з футболу.


Повернутися
29.04.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...