КАГОРУ В КОШИКУ НЕ МІCЦЕ

Що не можна класти у Великодній кошик

Оcвячeння Вeликoдньoгo кoшикa. Цe – yлюблeний oбpяд yкpaїнцiв, щo нaйтicнiшим чинoм acoцiюєтьcя з Вeликoднiми cвятaми. збираючи великоднього кошика, священики радять обмежиться чотирма складовими.

Обов’язково слід покласти до великоднього кошика паску, крашанки, м’ясо і сир – те, від чого відмовлялися протягом сорокаденного посту.

"Паска - це символ воскресіння і небесного царства, яйце - символ нового життя, молоко - символізує любов Бога до людей, м'ясне - жертовний ягня, символ душевної радості. Кошик також прикрашають гілочками верби, освяченої у Вербну неділю (за тиждень до Пасхи), квітами, стрічками. Обов'язкова свічка - символ Ісуса Христа", - пояснює релігієзнавець Андрій Іващенко.

За його словами, це стандартний набір на Великдень. "Обов'язково з'являться до освячення чотири продукти: паску, яйця, м'ясо (будь-які м'ясні продукти), молочне (сир, сир, масло, сметана тощо). Над ними читається молитва, яка дозволяє куштувати скромну їжу після Великого посту»

Проте, у різних регіонах України вміст великоднього кошика неабияк відрізняється, за винятком, звісно обов’язкових паски, яєць, молока і м’яса.

У центральних і північних областях прийнято святити сало і пироги з капустою і лівером, в південних приморських - в кошиках часто трапляється риба, іноді, навіть, смажені бички.

На Сході - фрукти і свіжі овочі, пряники і, навіть, торти.

Так, у Західній Україні в кошик кладуть ще печеного півня (він сповістив про воскресіння Христа), корінь хрону (зв'язок із батьківщиною) і сіль (достаток).

На Львівщині до Великодня випікають не лише паски, але й баранців. Їх прикрашають барвінком і стрічками.

  Трапляються і зовсім незвичайні предмети в кошиках. Багато людей кладуть у великодній кошик хрестики, іконки, документи, наприклад, студенти – залікові книжки, водії - права і техпаспорт. А також ножі, мовляв, треба освячене різати освяченим ножем. Все це забобони і помилки , властиві невоцерковлених людей, і служителі церкви, побачивши такі предмети, повинні підказати прихожанину, що їх треба відкласти  вбік.

Над рештою продуктів або предметів, крім обов'язкових, молитви не читаються, тому класти їх у кошик безглуздо, вони не освятяться. Але і страшного нічого в цьому немає. Зазвичай так роблять далекі від церкви люди, які приходять раз на рік освятити "паску і ковбаску .

За словами священиків, найпоширеніша помилка - нести на освячення алкоголь. Нести до церкви у Великдень не можна, навіть, кагор. Кагор застосовується, наприклад, в причасті, і ніякого відношення до Великодня не має. Пити спиртне на Великдень можна, але нести його в храм не варто.

 Окрім того, за повір'ям, освячені на Великдень продукти не можна викидати на сміття. В церкви радять поділитися надлишками з родичами, поки вони не зіпсувалися, роздати бідним. А крихти від освяченого паски краще зібрати і кинути птахам.

Святo Вocкpeciння Гocпoдньoгo – цe чyдoвa нaгoдa людям дoлyчитиcя дo вeликoї paдocтi вiчнoгo життя з Бoгoм. Отжe, нaмaгaймocя вecти ceбe тaк, щoб кoжнe пepeжитe нaми cвятo пiдiймaлo нac нa нoвий piвeнь дyхoвнoї дocкoнaлocтi. А для цьoгo, пepш зa вce, нaвчaймocя poзpiзняти пpaвдy вiд пoмилoк, пepшoчepгoвi peчi вiд дpyгopядних, a кopиcнi вiд шкiдливих.


Повернутися
29.04.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...