КАГОРУ В КОШИКУ НЕ МІCЦЕ

Що не можна класти у Великодній кошик

Оcвячeння Вeликoдньoгo кoшикa. Цe – yлюблeний oбpяд yкpaїнцiв, щo нaйтicнiшим чинoм acoцiюєтьcя з Вeликoднiми cвятaми. збираючи великоднього кошика, священики радять обмежиться чотирма складовими.

Обов’язково слід покласти до великоднього кошика паску, крашанки, м’ясо і сир – те, від чого відмовлялися протягом сорокаденного посту.

"Паска - це символ воскресіння і небесного царства, яйце - символ нового життя, молоко - символізує любов Бога до людей, м'ясне - жертовний ягня, символ душевної радості. Кошик також прикрашають гілочками верби, освяченої у Вербну неділю (за тиждень до Пасхи), квітами, стрічками. Обов'язкова свічка - символ Ісуса Христа", - пояснює релігієзнавець Андрій Іващенко.

За його словами, це стандартний набір на Великдень. "Обов'язково з'являться до освячення чотири продукти: паску, яйця, м'ясо (будь-які м'ясні продукти), молочне (сир, сир, масло, сметана тощо). Над ними читається молитва, яка дозволяє куштувати скромну їжу після Великого посту»

Проте, у різних регіонах України вміст великоднього кошика неабияк відрізняється, за винятком, звісно обов’язкових паски, яєць, молока і м’яса.

У центральних і північних областях прийнято святити сало і пироги з капустою і лівером, в південних приморських - в кошиках часто трапляється риба, іноді, навіть, смажені бички.

На Сході - фрукти і свіжі овочі, пряники і, навіть, торти.

Так, у Західній Україні в кошик кладуть ще печеного півня (він сповістив про воскресіння Христа), корінь хрону (зв'язок із батьківщиною) і сіль (достаток).

На Львівщині до Великодня випікають не лише паски, але й баранців. Їх прикрашають барвінком і стрічками.

  Трапляються і зовсім незвичайні предмети в кошиках. Багато людей кладуть у великодній кошик хрестики, іконки, документи, наприклад, студенти – залікові книжки, водії - права і техпаспорт. А також ножі, мовляв, треба освячене різати освяченим ножем. Все це забобони і помилки , властиві невоцерковлених людей, і служителі церкви, побачивши такі предмети, повинні підказати прихожанину, що їх треба відкласти  вбік.

Над рештою продуктів або предметів, крім обов'язкових, молитви не читаються, тому класти їх у кошик безглуздо, вони не освятяться. Але і страшного нічого в цьому немає. Зазвичай так роблять далекі від церкви люди, які приходять раз на рік освятити "паску і ковбаску .

За словами священиків, найпоширеніша помилка - нести на освячення алкоголь. Нести до церкви у Великдень не можна, навіть, кагор. Кагор застосовується, наприклад, в причасті, і ніякого відношення до Великодня не має. Пити спиртне на Великдень можна, але нести його в храм не варто.

 Окрім того, за повір'ям, освячені на Великдень продукти не можна викидати на сміття. В церкви радять поділитися надлишками з родичами, поки вони не зіпсувалися, роздати бідним. А крихти від освяченого паски краще зібрати і кинути птахам.

Святo Вocкpeciння Гocпoдньoгo – цe чyдoвa нaгoдa людям дoлyчитиcя дo вeликoї paдocтi вiчнoгo життя з Бoгoм. Отжe, нaмaгaймocя вecти ceбe тaк, щoб кoжнe пepeжитe нaми cвятo пiдiймaлo нac нa нoвий piвeнь дyхoвнoї дocкoнaлocтi. А для цьoгo, пepш зa вce, нaвчaймocя poзpiзняти пpaвдy вiд пoмилoк, пepшoчepгoвi peчi вiд дpyгopядних, a кopиcнi вiд шкiдливих.


Повернутися
29.04.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.