Катя Іванчук з Теребовлянщини підкорила «Голос країни»

Уже двоє тернополян пройшли «сліпі прослуховування» вокального шоу «Голос країни-5». Нагадаємо, ще 8 березня четверо зіркових суддів шоу повернулися до 18-річного тернополянина Андрія Лучанка. Зараз він у команді Святослава Вакарчука. А минулої неділі, 22 березня, велику сім’ю «Голосу країни» поповнила дівчина з села Лошнів Теребовлянського району – Катерина Іванчук.

Виконавши пісню «Не питай» Святослава Вакарчука, 22-річна Катя здобула прихильність Тіни Кароль, яка й обрала юну співачку для своєї команди.

Катерина займається музикою з 3 класу. Саме тоді вона попросила маму записати її в музичну школу. Це була суто її ініціатива. Згодом дівчина почала займатися вокалом професійно. Усе пішло за сценарієм успішного співака: безліч конкурсів, фестивалів та концертів. В арсеналі Катерини понад 40 нагород та грамот. Дівчина понад рік є солісткою тернопільського колективу «Brio», який працює у доволі непростому напрямку джаз-фольк.

До слова, чарівний голос – не єдине, чим може пишатись Катерина. У минулому році  дівчина отримала титул  «Перша віце-міс Тернопіль-2014».

До проекту дівчина готувалася понад півроку.  Але про те, що Катерина збирається на «Голос країни», знала лише сім’я дівчини. Друзі та учасники гурту дізнались про це після того, як у ефір вийшла програма з виступом тернополянки.  Реакцію друзів словами описати неможливо, - каже Катя. Відразу ж отримала понад сто дзвінків, триста повідомлень і понад 3500 людей відреагувало в соціальних мережах на мій виступ. До речі, наразі саме мій виступ користувачі Інтернету  оцінюють найвище.

 
 

Повернутися
26.03.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.