ТЕРНОПІЛЬЩИНА ПРИЙМЕ… БІЙ УПА!

 Через два тижні Тернопільщина зустрічатиме молодих патріотів з різних міст, які приїдуть сюди, аби спробувати свої сили на місці найбільшого в історії бою УПА проти НКВС, що стався у 1944 році. “Гурби-Антонівці”, пише doba.te.ua — найбільша спортивно-патріотична теренова гра України. Через кілька днів реєстрація буде завершена, втім, ще можна подати заявку.

 Учасниками стануть 400 молодих патріотів з усієї України: уже 14-й рік поспіль вони збираються 5-8 травня у лісовому масиві площею 20 км² на межі Рівненської та Тернопільської областей.

 Учасники з усіх областей України протягом трьох днів виживатимуть у лісі в ході безперервної боротьби за перемогу. Організатор, громадська організація “Молодіжний Націоналістичний Конгрес”- співзасновник мережі “Вільні Люди”, переконує: таким чином українці єднаються, усвідомлюючи себе частиною нації; загартовуются морально та фізично, часто виходячи за межі можливого. Як результат, учасники попередніх 13-ох ігор уже показали себе на Майдані, сформувавши відому 14-ту сотню Самооборони. Сьогодні випускники «Гурб-Антонівців» — це волонтери мережі «Вільні Люди», яка діє по всій Україні. Хлопці, які були на «Гурбах-Антонівцях», сьогодні захищають країну у лавах добровольчих батальйонів та ЗСУ.

 Для всіх активних Вільних Людей “Гурби-Антонівці” – це, кажуть організатори, гарна можливість навчитися:

 Дисципліні. Кожен має свою роль і задачі: від рядового бійця до ройового, чотового, командира куреня - все як було в УПА, все як було в сотнях Самооборони Майдану.

 Злагодженості. Кожен підрозділ діє як єдиний організм, накази командирів виконуються без обговорень.

 Ненасильницькій боротьбі. На грі заборонено використання предметів, які можуть завдати травм суперникам. Головна задача - блокувати супротивника та позбавити умовного “життя” (нарукавної пов’язки - учасника гри).

 Витривалості. Гра триває безперервно 60 годин, як вдень, так і вночі. Ночівля без наметів, харчування - індивідуальне, час на сон - мінімальний.

 Стійкості. Гра максимально наближена до реальності. Тут будуть і вибухи, і димові завіси, і дистанційний зв’язок (під контролем організаторів). Також діятимуть окремі розвідувально-диверсійні групи, які постійно дошкулятимуть командам.

 Братерству. Курінь - це одна сім’я, а ставлення до суперника - поважливе і лицарське.

 Варто зазначити, що цьогорічна гра присвячена пам’яті Романа Атаманюка, багаторічного учасника “Гурб-Антонівців”, котрий воював у складі 93-ї ОМБ і загинув у травні 2015 року під Донецьким аеропортом унаслідок мінометного обстрілу.


Повернутися
29.04.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...